Слава ЗСУ!

Той спів мені Мов серце крає!

Хор

Judex ergo cum sedebit,

Quidguid latet, adparebit,

Nil inultum remanebit.

Г р Є Т X е н

Як млосно тут...

Тяжкі колони Мене тіснять!

Склепіння

Давить!— Повітря! Злий дух

Сховайсь! Гріха й ганьби Не заховаєш.

Повітря? Світла?

Горе тобі!

Хор

Quid sum miser tunc dicturus, Quern patronum rogaturus, Cum vix justus sit securus?

Злий дух

Лице од тебе Одвертають святі,

Тобі подати руку Страшно праведним!

Горе!

Хор

Quid sum miser tunc dicturus? Г p e t x e H Сусідко! Ваш флакон!

( Непритомніє).

ВАЛЬПУРЖИНА НІЧ

Гори Гарц. Околиці сіл Шірке і Бленд.

Фауст і Мефістофель.

Мефістофель

Тобі, мабуть, згодилося б мітлисько?

Мені б оце дебелого цапка!

Бо, знаєш, ми до цілі ще не близько.

Фауст

Ні, ноги ще кріпкі, і йти не дуже слизько, То буде з мене і ціпка.

Яка користь промчати навпрошки?

Ні, краще йти по закрутах долини,

На прямовисні дертись стромовини,

Що з них униз мов падають струмки — Які утіхи скрасять нам стежки!

Поглянь, в березах завесніло,

Одмолоділа і сосна;

Невже ж весна не ввійде в наше тіло?

Мефістофель

Та що весна та навісна!

У мене в тілі зимнім-зимно;

Я б по снігу з охотою носивсь.

А тут іще й на небі ніби димно; Червоний місяць весь обгородивсь,

Ледь блимає; не встигнеш і ступити,— На дерево чи скелю налетиш!

Чи вогника блудного нам гукнути?

Із ним видніш і веселіш.

Агов, малий! Ходи, пройдися з нами! Чого там блудиш манівцями?

Чим так горіть, нам вгору присвіти!

Блудний вогник

Надіюся, що панству на догоду Зумію я здолать свою природу: Зи?за?ами я звик завжди іти.

Мефістофель

Ти що ж, людину мавпувати?