Слава ЗСУ!

Бо зір її у жилах кров стенає,

Людину враз у камінь обертає;

Ще про Медузу казка не стара.

Фауст

Так, мов оскліли очі мертвякові, їх не закрила любляча рука.

Це Гретхен грудь, у любощах п\'янка,

Це Гретхен тіло, в пестощах медове...

Мефістофель

Tta — дурень-легковір! Та це ж одна мана! Здається кожному коханкою вона.

Фауст

Що за розкоші! Що за муки!

Мене до неї порива...

Та чом цю гарну шию обвива Червоний шнур подобою гадюки,

А вшир — як спинка ножова?

Мефістофель

Та бачу, бачу всі ті штуки.

А часом під пахвою й голова,

Що втяв Персей їй міцнорукий.

Та що за мрією гоньба!

Ходім до того он горба,

Там шумно й людно,— чистий Пратер,

І, як не спить твій поводатир,—

Ми під театром стоїмо.

Що тут таке?

Servibilis

Знов зараз почнемо. Семірку в нас усі тут полюбляють,

Остання це з семи денних вистав.

Аматор п’єсу написав,

Аматори і виставляють.

Пробачте, я вже мушу йти;

Аматор я — завісу відслонити!

Мефістофель

На вдивовижу вас на Блоксберзі зустріти, Вам кращого притулку не знайти.

СОН ВАЛЬПУРЖИНОЇ НОЧІ, АБО ЗОЛОТЕ ВЕСІЛЛЯ ОБЕРОНА Й ТГГАНІЇ

Інтермедія.

Директор театру

Нині буде вам спочин,

Мідінгівці жваві:

Гора й долина — то наш кін,

Готовий до вистави.

Герольд

Півстоліття ждать дано Весілля золотого.

А сварка скінчиться — воно Ще золотіш від того!

О б е р о н

До мене, духи, всі сюди,

Як ви мені покірні,—

Ми вже знову, й назавжди,

З жоною друзі вірні.

Пук

Пук перевертом іде,

Притупує ногою,

Веселих духів вслід веде Ватагу за собою.

А р і е л ь

Аріель заводить спів У тонах дивних, ясних;

Вабить всіх його мотив — Потворних і прекрасних.

О б е р о н

Всі, хто хочете, ходіть До нас любові вчиться!

Щоб подружжю в згоді жить, Перш треба розлучиться!