Слава ЗСУ!

Як тебе я привела,

В чепчик нарядила,

Мила личком ти була,

Ще і ніжнотіла...

Тільки доню сповила —

Вже у думці й віддала,

За кого хотіла.

Рік за роком пролетів — Тридцять літ затого!

І чимало женихів Мала ти, небого:

Танцювала із одним, Жартувала із другим,

А все ні до чого.

Скільки гулянок, балів Не вряжала мати,

Ти й посліднього з орлів Не могла впіймати.

Нині дурнів повно скрізь:

До когось якось підлізь,

Мушу зятя мати!

Молоді й raptd дівчата приєднуються до них; починається галаслива невимушена розмова. Рибалки та птахолови з ятерами, вудками, липкими паличками та іншим знаряддям виходять і вмішуються в юрбу гарних молодят. Вони бігають навколо, ловлячи

одне одного і весело перемовляючись.

Лісоруби

(входять галасливі, незграбні)

Гей, розступіться,

Ми лісоруби!

Стовбури грубі Косимо з грюком,

Носимо з гуком:

Гей, бережіться!

Труд наш шануйте І розміркуйте:

Якби не руки Грубі робітні,

Зазнали б муки Пани тендітні;

Якби ми плечі В лісі не гріли,

То з холоднечі Ви б подубіли.

Полішинелі (вайлувато, якось благувато)

Вік вам згинаться —

Вас любить праця,

А ми — недурні,

Завжди безжурні:

Легке, як пір’я,

Наше ганчір’я,

Ми все гуляєм,

Гадки не маєм;

Плащик накинем,

Ковпак надінем,

Капці узуєм І чимчикуєм Скрізь по базарах,

В одинці, в парах,

Ловимо ?ави;

Людської слави Не боїмося,

Жваво в’ємося

Поміж юрбою З піснею, грою,

З сміхом шаленим, Танцем скаженим.

Да рмоїд и

(улесливо й ласо)

Ви, дроворуби,— Людоньки любі,

І вуглероби Нам до вподоби.

Що там схиляння І потакання,

Милі усмішки, Фрази-пустишки? Хвалячи, гудять, Гріючи, студять,— Пуття в них мало;

Хоч би до мене Й море вогненне Із неба впало —

Без дров, без гілля І без вугілля Його не вхопиш,