Слава ЗСУ!

Вони ж так багато часу втратили, за одну ніч всього не надолужити. Та за ніч і не пояснити всього. Таня навіть не намагалася озвучити причини втечі, а Тóбі зранку поїхав – мабуть, його цілком влаштовувала власна версія, вибудовувана з допомогою логічних структур та компонентів. Вона ж зникла, коли Вадим завдав йому незначної – але факт залишається фактом – травми. А повернулась, коли він цю травму залікував.

Таня б пояснила, що це випадковий збіг обставин, що були зовсім інші причини, які Таня побачила в його очах. Але він вже пішов, і їй доведеться піти, так і не поговоривши. Хоч Таня вдома свою відсутність може пояснити нічною зміною, але й нічна зміна рано чи пізно закінчується.

Таня вже почала збиратися – розшукувати свої речі по всій кімнаті – як почула кроки. Тóбі все ж не поїхав.

— Прокинулась? Кудись поспішаєш, бо я б хотів дещо запитати?

— Я слухаю. Поки не відповім на всі твої запитання, я нікуди не піду. – Таня так бадьоро почала, морально готуючи себе до серйозної розмови.

— Тань, чому ти втекла?

— Я не можу сказати, що маю готову відповідь, лише якісь уривки... Знаєш, можливо, я тебе занадто ідеалізувала в своїй уяві... Ти доброзичливий, щирий, благородний. Таким тебе вважала, аж поки не побачила в твоїх очах лють... Тоді, коли ти вдарив Вадим на полі. Я розуміла, він заслужив, я виправдовувала тебе перед самою собою... Але та лють... Це ніби не ти був, або ти, але інший, якого я зовсім не знаю. Мене налякав твій погляд, хоч дивився тоді на Вадима, але я не знала, який ти повернешся. Я не знала чи залишився в тобі той Тóбі, доброзичливий, щирий, благородний, чи лють тепер буде в тобі невід'ємно... Розумієш, я ніколи раніше цього в твоїх очах не бачила?

Тóбі намагався уважно слухати, але заважала радість від того, що якщо Таня бачила ту сутичку на полі, то вона вперше подивилась його матч!

— Здається, зрозумів. Але чому ти повернулась?