Слава ЗСУ!

знайди книгу для душі...

Читай онлайн! Читай онлайн українською безкоштовно > Книги > Іліада. Одіссея

238] Згуба швидка голубів, із небесних птахів найбистріший.

239] Гектора зразу знайшов він, божистого сина Пріама, -

240] Вже не лежав, а сидів той: до нього вертала свідомість,

241] Товаришів пізнавав він навколо, і легше він дихав,

242] Не обливаючись потом, із волі егідодержавця.

243] Став біля нього і мовив йому Аполлон дальносяжний:

244] «Ректоре, сину Пріамів, чом ледве живий ти оподаль

245] Інших лежиш? І що за недоля тут сталась з тобою?»

246] Так, ледве дишачи, вимовив Ректор шоломосяйний:

247] «Хто ти, з богів найдобріший, що тут розмовляєш зі мною?

248] Чи ти не чув, як в той час, коли перед човнами ахеїв

249] Я побивав їх, у груди мені Еант гучномовний

250] Каменем тяжко ударив і буйної сили позбавив?

251] Я вже гадав, що, напевно, в оселі Аїдовій нині

252] Мертвих побачу, останнього-бо позбувавсь я дихання».

253] Відповідаючи, мовив йому Аполлон дальносяжний:

254] «Більше відваги! Могутнього-бо посилає Кроніон

255] З Іди заступника нині на поміч тобі й допомогу, -

256] Феб-Аполлон я з мечем золотим, увесь час і раніше

257] Оберігав я й самого тебе, й твоє місто високе.

258] Отже, снаги надихни численним комонникам вашим

259] Гнати швидких своїх коней до вражих човнів глибодонних.

260] Я ж перед ними піду і шляхи перед їхніми кіньми

261] Всюди рівнятиму, втечі піддавши героїв ахейських».

262] Мовив і силу велику вдихнув у керманича люду.

263] Наче застояний кінь, відгодований в яслах ячменем,

264] Віжки порвавши, копитами вчвал тупотить по рівнині

265] До струменистої річки, де звик на привіллі купатись,

266] Гордий. Підносить він високо голову, грива по плечах

267] В'ється за вітром, - своєю пишається він красотою.

268] Мчать його ноги швидкі на знайомії пастівні кінські.

269] Так же і Гектор ногами й коліньми орудував бистро

270] Й наглив до бою кінноту, лиш голос богівський зачувши.

271] Так же, як дику козу чи рогатого оленя гонять

272] Зграї мисливських собак і загони селян-звіроловів,

273] Поки гущавина їх лісова або скеля урвиста

274] Не порятує, й мисливцям догнать звірину неможливо;

275] А на той гомін із хащі виходить до них на дорогу

276] Лев пишногривий, і от вже завзяті ловці утікають.

277] Так і данаї, що досі на ворога тисли юрбою

278] І перед себе мечами й списами двогострими гнали,

279] Ледь спостерігши, як Гектор до лав своїх збройних підходить,

280] Перелякались, і раптом душа їм у ноги упала.

281] Син Андремонтів Тоант звернувся тоді до аргеїв,

282] Доблесний муж етолійський, досвідчений як списоборець

283] І рукопашний боєць, та й мало хто з юних ахеїв

284] Перемогти його міг у словеснім на зборах змаганні.

285] Сповнений намірів добрих, озвавсь він і став говорити:

286] «Леле! Велике я диво побачив своїми очима!

287] Смерті лихої уникнувши, знову постав перед нами

288] Гектор! А кожен із нас уже духом своїм сподівався,

289] Що погубив безперечно Еант його, син Теламонів.

290] Хтось із богів, проте, визволив та врятував від напасті

291] Гектора, що багатьом вже данаям розслабив коліна

292] І багатьом іще, мабуть, розслабить. Адже не без Зевса

293] Він громоносного став перед лавами, прагнучи бою.

294] Отже, послухайте всі і вчиніть, як я зараз скажу вам.

295] До кораблів ми накажемо війську всьому відступити,

296] Ми лиш самі, між ахейськими воями найсміливіші,

297] Тут лишимось: може, нам пощастить мідяними списами

298] Зразу його зупинить. Хоч який він до бою завзятий,

299] Дужого натовпу воїв данайських, проте, побоїться».

300] Мовив він так, і охоче послухали всі його ради.

301] Ідоменея-вождя обступили вони та Еанта,

302] Тевкра, Мегеса, Ареєві рівного, ще й Меріона,

303] Приготувались до бою й закликали найсміливіших

304] Відсіч троянам і Гектору дати. А ззаду тим часом

305] До кораблів своїх військо ахейське уже відступало.

306] Лави зімкнувши, трояни ударили: вів-бо їх Гектор

307] Кроком широким. Попереду йшов, свої плечі укривши

308] Хмарою, Феб-Аполлон, в руках він тримав ясносяйну,

309] Буйну егіду страшну, пелехату, Гефест її, мідник,

310] Зевсові дав у дарунок, для остраху людям носити.

311] В руки цю взявши егіду, провадив він військо троянське.

312] Лави зімкнувши, їх ждали аргеї. І крики шалені

313] Враз залунали обабіч. Із пружних тятив полетіли

Попередня
-= 122 =-
Наступна
Коментувати тут. Постів 6.

Останній коментар

Лана 15.08.2017

Рассказ не очень то и интересный... Но тот кто любит приключения и историю, тому
точно понравиться. Мне и моему классу это задала читать моя любимая учительница
по укр. лит. и что тут сказать. Суть понятна, но запомнить все эти необычные фразы и
имена на первый раз будет сложновато. При том, что это всё должно быть на тесте по
литературе. Ух, надеюсь всё пройдёт гладко...


Хтось 22.07.2017

Вообще непонимаю в чом смысл рассказа?


Софія 10.07.2017

Цей твір я читала ще у шкільні роки, потім у старшому віці, не дуже мені сподобався
він. А зараз, щоб не марнувати часу, заходжу на https://bookinist.com.ua/ читаю
рецензіїї та обираю книгу, а може навіть і купую на томуж сайті.


Додати коментар