Слава ЗСУ!

555] Спершу Еантам він мовив, що й так уже в бій поривались:

556] «Нині, Еанти, хай з ворогом битися любо вам буде,

557] Так же, як досі ви бились, а то б іще й навіть завзятіш.

558] Вбитий лежить Сарпедон, який через мури ахейські

559] Перший прорвався. От би його захопити й зганьбити!

560] З пліч обладунок зірвать і приборкать безжальною міддю

561] Товаришів бойових, що його боронитимуть тіло!»

562] Так він сказав, та Еанти й самі уже в бій поривались.

563] А як вожді обох військ бойові укріпили фаланги,

564] Трої сини, і лікіяни, та мірмідони, й ахеї,

565] Люто вони у бою над полеглого трупом зчепились

566] З криком жахливим, і воїнів зброя навколо дзвеніла.

567] Ніч над жорстокою битвою Зевс розпростер тоді згубну,

568] Щоб іще згубніший бій розгорівсь над улюбленим сином.

569] Спершу трояни відтисли назад бистрооких ахеїв,

570] Впав-бо убитий відразу не гірший з мужів мірмідонських,

571] Дужий Агакла відважного син, Епігей богосвітлий, -

572] Був він колись у Будеї, добре заселенім місті,

573] Владарем. Та, одного умертвивши із родичів знатних,

574] Він сріблоногу Фетіду благав і Пелея про захист.

575] Ті ж його разом з Ахіллом, мужів переборцем, послали

576] До Іліона, багатого кіньми, з троянами битись.

577] Ледве він трупа торкнувсь, йому вцілив осяйливий Гектор

578] В голову каменем так, що вона у важкому шоломі

579] Навпіл уся розкололась, і тут же на землю долілиць

580] Впав Епігей, і смерть розлилася навкруг душозгубна.

581] Жаль за забитим товаришем серце Патроклові сповнив.

582] Кинувся він крізь передні ряди бойові, як той яструб

583] Хижий, що в бистрому леті шпаків доганяє і галок.

584] Так на троян і лікіян, Патрокле, комоннику бистрий,

585] Кинувся й ти, за товариша гніву і жалощів повен.

586] Він Стенелая звалив, що був Ітеменові сином,

587] Каменем в шию поціливши й м'язи на ній перервавши.

588] Зразу й трояни тоді відступили й осяйливий Гектор.

589] Скільки метального дротика літ в далечінь досягає

590] З рук умілих бійця, що свою випробовує силу,

591] В дружнім змаганні чи з ворогом люто б'ючись душозгубним,

592] Стільки назад відступили трояни під тиском ахеїв.

593] Перший між воями Главк тоді, вождь щитоносних лікіян,

594] Враз обернувся і вбив Батіклея, великого духом,

595] Любого сина Халкона; в Елладі була їх домівка,

596] Щастям, достатками він між усіх вирізнявсь мірмідонян.

597] Враз обернувшися, Главк Батіклеєві прямо у груди

598] Списом ударив, коли його той уже мав наздогнати.

599] Тяжко він гримнув об землю, й жалем пройнялися ахеї,

600] Бачачи гідного мужа загибель, трояни ж раділи

601] Й, ставши круг Главка, зімкнули ряди. Тим часом ахеї

602] Доблесті не забували й несли на троян свою силу.

603] Впав від руки Меріона троянський шоломоносний

604] Муж Лаогон, син Онетора смілий, Ідейського Зевса

605] Вславлений жрець, що люди, як бога, його шанували.

606] Той його в щелепу прямо під вухо ударив, і вийшов

607] Дух з Лаогона, і пітьма страшна йому очі окрила.

608] А в Меріона Еней метнув мідногострого списа,

609] Маючи в мужа влучити, що з круглим щитом наближався.

610] Вчасно це вгледівши, той ухилився від мідного списа,

611] Швидко вперед нахилившись, і ратище довге позаду

612] Вістрям у землю вп'ялось, і довго в повітрі хиталось

613] Древко, аж поки в нім зникла могутлива сила Арея.

614] Спис пролетів повз нього і з пружним тремтінням встромився

615] В землю, кинутий марно міцною Енея рукою.

616] Сповнений гніву Еней до противника голосно крикнув:

617] «Скоро б тебе, Меріоне, хоча й танцівник ти моторний.

618] Спис цей приборкав назавжди, аби лиш поцілив я в тебе!»

619] В відповідь так Меріон йому, списом славетний, промовив:

620] «Важко, Енею, тобі, хоча і який ти могутній,

621] Кожному силу згасити, хто вийде в бою проти тебе

622] Збройно змагатись. Така ж, як і інші, ти смертна людина.

623] От якби в груди твої поцілив я гострою міддю,

624] То, хоч який ти могутній і сил своїх певен, оддав би

625] Славу мені, а душу - Аїдові, славному кіньми».

626] Так він сказав; відповів йому син Менойта відважний:

627] «Доблесний ти, Меріоне, та нащо таке говорити?

628] Словом лайливим, мій друже, троян від мертвого тіла

629] Не відігнати. Раніше земля кого-небудь покриє.