Слава ЗСУ!

знайди книгу для душі...

Читай онлайн! Читай онлайн українською безкоштовно > Книги > Іліада. Одіссея

706] Феб громовим йому голосом слово промовив крилате:

707] «Геть іди, паростку Зевсів! Тобі не судилось, Патрокле,

708] Списом своїм столицю відважних троян зруйнувати,

709] Ані самому Ахіллові, хоч він багато сильніший!»

710] Так він сказав. І Патрокл назад тоді трохи подався,

711] Тільки б уникнути гніву далекострільного Феба.

712] Гектор у Скейських воротах затримав баских своїх коней

713] Однокопитих, вагаючись: в вир повернутися битви,

714] Чи наказати військам за муром міським заховатись.

715] Поки роздумував він, перед ним Аполлон із'явився,

716] Постать прибравши могутнього, в повному розквіті мужа

717] Асія, - дядьком по матері був він впокірнику коней

718] Гектору, братом Гекубі і рідним Дімантові сином,

719] Що у Фрігійськім краю проживав, біля течій сангарських.

720] В постаті цій Аполлон, син Зевса, до нього промовив:

721] «Гекторе, що ж ухиливсь ти від битви? Так не годиться!

722] Будь я настільки сильніший, наскільки я слабший од тебе,

723] Ти ще скоріше у тузі страшній із війни утікав би.

724] Міцнокопитих мерщій на Патрокла жени своїх коней,

725] Може, здолаєш його, і дасть Аполлон тобі славу».

726] Мовив це бог і знов до змагання людського вернувся.

727] До Кебріона відважного крикнув осяйливий Гектор

728] Коней знов гнати у битву. А Феб-Аполлон між аргеїв,

729] Легко пройшовши в юрбі, в їх лавах страшне замішання

730] Викликав, Гектору з військом троянським готуючи славу.

731] Гектор же, інших данаїв ряди в стороні залишивши,

732] Міцнокопитих мерщій на Патрокла погнав своїх коней.

733] Сам же Патрокл тоді з колісниці зіскочив на землю

734] З ратищем в лівій руці, а в праву вхопив мармуровий

735] Камінь великий та гострий, що ледве в руці він утримав.

736] Довго не думавши, кинув його він щосили на мужа

737] Й не промахнувсь, але вцілив прямісінько каменем гострим

738] В лоб Кебріону, візничому Гектора, старця ж Пріама

739] Сину побічному, що в тій хвилині за віжки притримував коні.

740] Камінь обидві брови йому здер, проломивши притому

741] Й череп, і випали прямо на землю, у пил під ногами,

742] Очі його, а він сам полетів з колісниці міцної,

743] Наче у воду нирець, і дух його кості покинув.

744] З нього глузуючи, так ти промовив, Патрокле комонний:

745] «Леле! Ну й спритний же цей чоловік, як ловко ниряє!

746] От якби в морі, багатому рибою, так учинив він,

747] То багатьох би наситив, у хвилях находячи устриць,

748] Із корабля так стрибаючи в грізно розбурхане море,

749] Як з колісниці отут, на рівнині, у порох нирнув він.

750] Видно, і серед троянського люду нирці є майстерні!»

751] Мовлячи так, налетів він на труп Кебріона-героя,

752] Наче розлючений лев, що, вриваючись хижо в отару,

753] В груди приймає стрілу і від власної гине відваги.

754] На Кебріона, Патрокле, ти кинувся так же завзято.

755] Гектор до нього в ту ж мить з колісниці зіскочив на землю.

756] За Кебріона, як леви, тоді почали вони битись,

757] Наче за вбитого оленя десь на гірській верховині,

758] Голодом мучені, люто змагаючись поміж собою.

759] Так і за труп Кебріона два кличів воєнних причинці -

760] Славний Патрокл, Менойтіїв син, і осяйливий Гектор -

761] Прагли нещадною міддю пройнять один одному тіло.

762] Гектор за голову труп ухопив і тримав його міцно, '

763] А Манойтід - за ногу тягнув, усі інші навколо

764] Лави троян і данаїв зіткнулися в січі страшенній.

765] Так же, як Нот полуденний, із східним зустрівшися Евром,

766] У крутоярих міжгір'ях дерева хитають високі -

767] Буки міцні, стрункі ясени і кизил тонкокорий, -

768] І одне одного з шумом шмагають своїм тонколистим

769] Віттям, і страшно тріщать, од вітру ламаючись часто, -

770] Так і трояни з ахеями бились одні проти одних

771] З буйним завзяттям, - ніхто з них про пагубну втечу й не думав.

772] Гострих багато списів повтикалося круг Кебріона,

773] Стріли крилаті з напругих тятив здіймалися часто,

774] Гостре каміння велике щитів потрощиЛ) багато

775] В битві круг нього. А він, на весь зріст велетенський простягшись,

776] В куряві хмарній лежав, про візничого вмілість забувши.

777] Доки ясне серед неба високого сонце стояло,

778] Доти з обох боків стріли літали і падали люди.

779] А як сонце сягнуло пори, що волів розпрягають,

Попередня
-= 138 =-
Наступна
Коментувати тут. Постів 6.

Останній коментар

Лана 15.08.2017

Рассказ не очень то и интересный... Но тот кто любит приключения и историю, тому
точно понравиться. Мне и моему классу это задала читать моя любимая учительница
по укр. лит. и что тут сказать. Суть понятна, но запомнить все эти необычные фразы и
имена на первый раз будет сложновато. При том, что это всё должно быть на тесте по
литературе. Ух, надеюсь всё пройдёт гладко...


Хтось 22.07.2017

Вообще непонимаю в чом смысл рассказа?


Софія 10.07.2017

Цей твір я читала ще у шкільні роки, потім у старшому віці, не дуже мені сподобався
він. А зараз, щоб не марнувати часу, заходжу на https://bookinist.com.ua/ читаю
рецензіїї та обираю книгу, а може навіть і купую на томуж сайті.


Додати коментар