Слава ЗСУ!

147] Та невимовна печаль мені серце і душу проймає!

148] Гектор колись, похваляючись перед троянами, скаже:

149] «До кораблів своїх з ляку од мене утік син Тідея!»

150] Скаже з хвальбою, й тоді - хай земля мене швидше поглине».

151] В відповідь мовив тоді йому Нестор, їздець староденний:

152] «Що це ти, сину Тідея відважного, що ти говориш!

153] Хоч би й назвав десь Гектор безсилим тебе боягузом,

154] Віри йому не йняли б ні трояни, ні дарданіони,

155] Ані могутніх душею жінки щитоносців троянських,

156] Що їх квітучих мужів ти у порох поверг так багато!»

157] Мовив це, й однокопитих назад завернув своїх коней

158] У бойове сум'яття. Йому вслід і трояни, і Гектор

159] З криком шаленим і гомоном сипали стогнучі стріли.

160] Голосно Гектор великий гукнув йому шоломосяйний:

161] «Сину Тідеїв, пошану в данаїв ти мав бистрокінних -

162] Місцем почесним, і м'ясом найкращим, і келихом повним.

163] Шани тобі вже не буде, бо став ти до жінки подібний.

164] Геть, полохлива ти бабо! Не дам я тобі ні на мури

165] Вдертись троянські, ні наших жінок повести за собою

166] До кораблів своїх, - смерть наведу я на тебе раніше».

167] Мовив він так, і став у душі син Тідея вагатись:

168] Може, спинить йому коней і силою бій розпочати?

169] Тричі на це він наважувавсь серцем своїм і душею,

170] Тричі з ідейських вершин гримів тоді Зевс велемудрий,

171] Знак даючи, що троянам він шальку звитяги схиляє.

172] Гектор тим часом троян закликав своїм голосом дужим:

173] «Трої сини, і лікійці, й дарданські бійці рукопашні!

174] Будьте мужами, о друзі, відвагу згадайте завзяту!

175] Знаю, до мене прихильний Кроніон мені обіцяє

176] І перемогу, і славу велику, й данаям - загибель!

177] Друзі, навіщо вони навколо човнів збудували

178] Мури слабкі та нікчемні, - не стримать їм нашої сили!

179] Легко-бо наші коні прокопаний рів перескочать.

180] А як до їх кораблів наблизимось ми крутобоких,

181] То пам'ятайте тоді про вогонь, що все нищить навколо.

182] Полум'ям я попалю кораблі й повбиваю аргеїв,

183] Що метушитися будуть в диму кораблів обгорілих».

184] Так говорив він тоді і, до коней звернувшись, промовив:

185] «Ксанте, Подаргу, Етоне і Лампе мій богосвітлий!

186] Нині, о коні, віддячте мені за те піклування,

187] Що Андромаха, дочка Етіона, могутнього серцем,

188] Вам виявляла, всипаючи першим солодку пшеницю,

189] І підливала вина, коли прагло вам серце напою,

190] Перш ніж мені, хоч вважаюсь я молодим її мужем.

191] Ну-бо, жвавіше вперед, мої коні! Може, здобудем

192] Несторів щит, що слава про нього до неба сягає,

193] Нібито він золотий - і сам, і до нього руків'я,

194] Може, й з плечей Діомеда, впокірника коней, ми знімем

195] Панцир, оздоблений гарно, самим-бо Гефестом він кутий.

196] Як заберемо це ми, то ночі цієї ж ахеї,

197] Певен я, всі побіжать до своїх кораблів бистрохідних».

198] Мовив він так з похвальбою. З досади володарка Гера

199] Кинулась в кріслі своїм, аж великий Олімп захитався.

200] До Посейдона вона, до великого бога звернулась:

201] «Леле! Землі потрясателю широковладний, чи в тебе

202] Жалю у серці нема до данаїв, що гинуть так гірко?

203] Радо приймав ти дари, що вони у Геліку і в Еги

204] Стільки привозили їх, - поможи їм здобути звитягу!

205] Тільки б схотіли ми всі, що являєм прихильність данаям,

206] Широколунного стримати Зевса й троян відігнати, -

207] Сумно йому довелось би сидіти самому на їді».

208] З гнівним обуренням мовив їй владний землі потрясатель:

209] «Геро зухвалоязична! Яке-бо ти мовила слово!

210] Я не бажав би, щоб стали ми з Зевсом Кронідом змагатись,

211] Інші богове усі, бо Зевс набагато сильніший».

212] Так між собою вони розмову провадили щиру,

213] В час той весь простір од рову й човнів аж по мури високі

214] Повен був коней баских і збройних мужів щитоносних,

215] Скупчених густо. Тіснив їх Ареєві буйному рівний

216] Гектор, Пріамів нащадок, що Зевс дарував йому славу.

217] Був би нещадним вогнем він спалив кораблі рівнобокі,

218] Якби не вклала в думки Агамемнону Гера-владарка

219] Дух підійнять у військах, хоч і сам бадьорить мав ахеїв.

220] Зразу ж пішов тоді він до човнів і наметів ахейських,

221] В дужій руці свій широкий тримаючи плащ пурпуровий,