Слава ЗСУ!

Слон як крикне у відповідь:

— Випити море?! Буду я через горошину море випивати! Геть з очей!

Горобець полетів у ліс. Просить ліану:

— Ліано, ліано! Обвийся навколо слона, задуши його! Не хоче він море випити, не хоче море вогонь погасити, не хоче вогонь палицю спалити, не хоче палиця змію набити, не хоче змія рані вкусити, не хоче рані раджу турбувати, не хоче раджа тесляра покарати, не хоче тесляр млина ламати, не хоче млин моєї горошини віддавати. А що мені їсти? Як жити? Як по білому світу літати?

А ліана й каже:

— Не буду я слона душити. Не варта того твоя горошина.

Тоді горобець — до миші:

— Мишо, мишо! Перегризи ліану! Не хоче вона слона задушити, не хоче слон море випити, не хоче море вогонь погасити, не хоче вогонь палицю спалити, не хоче палиця змію набити, не хоче змія рані вкусити, не хоче рані раджу турбувати, не хоче раджа тесляра покарати, не хоче тесляр млина ламати, не хоче млин моєї горошини віддавати. А як мені жити? Що їсти? Як по білому світу літати?

— Через горошину та ліану гризти? — відповідає миша. — Дуже мені треба!

Полетів горобець до кота:

— Котику, котику! Злови мишу! Не хоче миша ліану перегризти, не хоче ліана слона задушити, не хоче слон море випити, не хоче море вогонь погасити, не хоче вогонь палицю спалити, не хоче палиця змію набити, не хоче змія рані вкусити, не хоче рані раджу турбувати, не хоче раджа тесляра покарати, не хоче тесляр млина ламати, не хоче млин моєї горошини віддавати. А що мені їсти? Як жити? Як по білому світу літати?

А кіт саме був дуже голодний. Почув про мишу та й каже:

— Зловити мишу? Ану ходімо!

Миша як побачила кота, відразу й перелякалася.

— Котику, котику! — пищить. — Не лови мене, я перегризу ліану!

Ліана як побачила мишу, то й каже:

— Мишко, мишко, не перегризай мене, а обів'юся навколо слона й задушу його!

Слон як побачив ліану, то й затрубив:

— Ліано, ліано, не души мене, я все море вип'ю!

Море як побачило слона, то й зашуміло:

— Слоне, слоне, не випивай мене, я погашу вогонь!

А вогонь крикнув:

— Не гаси мене, море! Спалю я палицю!

А палиця стала благати:

— Не пали мене, вогню, наб'ю я змію!

А змія просичала:

— Не бий мене, палице, вкушу я рані!

А рані, як побачила змію, почала просити:

— Не кусай мене, зміє, я потурбую раджу!

І рані попросила раджу покарати впертого тесляра.

Раджа покликав тесляра, звелів розламати млина й дістати горошину. Що діяти бідному тесляреві? Розламав він млина й дістав горошину. Горобчик схопив горошину та й полетів по білому світу.

СПРАВЕДЛИВИЙ ВИРОК

Були собі три купці. Одного звали Білобородий, другого — Безбородий, а третього — Лисий. Вони й були такі. Купці як купці — скупуваті, хитруваті, до грошей охочі.

І мали купці комору, де зберігали крам — килими, шовки, сарі, дготі й таке інше. І дуже вони боялися злодіїв, понад усе на світі. Через це й найняли в комору сторожа, якого звали Ані.

Та купців підстерігала зовсім інша біда. В коморі завелися миші й почали їсти крам.

Тоді Білобородий, Безбородий і Лисий сказали сторожеві:

— Іди на базар і купи доброго кота!

— Нащо йти на базар? — відповів Ані. — Купіть мого кота.

— І скільки ж ти за нього хочеш? — питають купці.

— Та не дорого, — каже Ані. — По монеті за лапу.

Тоді Білобородий, найскупіший і найхитріший серед купців, питає:

— А в твого кота скільки лап — чотири?

— А скільки ж! — відказує сторож.

— А нам і трьох досить, по лапі на кожного, — заявляв Білобородий. — Якщо кіт добрий, то він ловитиме мишей і на трьох лапах. Ось тобі три монети, і принось у комору кота. Ані почухав потилицю та й питає:

— Виходить, четверта лапа в кота залишиться моєю?

— Атож, твоєю, — згодилися жадібні купці.

І сторож приніс у комору свого кота. Спочатку все було гаразд, кіт старанно ганяв мишей, та незабаром сталося з ним лихо. Погнався він за мишею, упав з полиці й поламав передню праву лапу.

Пішов Ані до своїх господарів та й каже:

— Треба лікаря кликати, кота лікувати. Хто з вас, шановні купці, дасть гроші на лікаря?

— Я платив за передню ліву лапу, — відразу застеріг Білобородий. — Отож кіт поламав не мою лапу.

— А я платив за задню ліву! — вигукнув Безбородий.

— А я за задню праву! — схитрував і Лисий.

— Виходить, кіт поламав лапу, яка належить Ані, — промовив Білобородий. — То хай наш сторож і платить лікареві!

Так-то й так, Ані не став сперечатися.