Слава ЗСУ!

Хоч я закінчив третім, у мене була одна неоціненна перевага, що ставила мене
поза всякою конкуренцією. З перших десяти випускників я був єдиний неєврей.
(Кожен, хто твердить, що у нас немає упередження проти євреїв, сам сповнений
ним.) Я знаю десятки фірм, що ладні цілувати п'яти найостаннішому з випускників,
аби тільки він був ВАСП. Візьміть, наприклад, мене: переді мною відчинялися всі
двері — Гарварда, першої збірної «Юридичного вісника». Десятки людей навперейми
намагалися занотувати в своїх записниках мою адресу і номер телефону. Я почував
себе пестунчиком і щиро тішився своїм успіхом.

Особливо інтригуючу пропозицію зробила мені фірма в Лос-Анджелесі. Її
представник містер N (не хочу називати прізвище, бо ще позве до суду) говорив
мені:

— А цього самого, хлопче, у нас донесхочу. Коли забажаєш — і вдень, і вночі.
Можна навіть у себе в кабінеті!

Ми не збиралися переїздити до Каліфорнії, але мені було цікаво знати, чим мене
зваблює містер N. Ми з Дженні висловлювали найфантастичніші припущення, проте,
можливо, в Лос-Анджелесі фантастика вже була реальністю. (Зрештою я
відкараскався від містера N, сказавши йому, що не потребую «цього самого». Він
був страшенно засмучений.)

Ми вирішили залишитися на атлантичному узбережжі. У нас було на вибір десятків
зо два чудових пропозицій з Бостона, Нью-Йорка, Вашінгтона. Дженні один час
схилялася до того, щоб оселитися у столиці. («Ти міг би влаштуватися на роботу в
Білому Домі, Оллі»), але мене більше вабив Нью-Йорк. Отож, обміркувавши все і
зваживши, я з благословення дружини прийняв пропозицію Джонаса і Марша, дуже
солідної адвокатської контори (Марш був колись навіть генеральним прокурором),
яка спеціалізувалася на справах, пов'язаних з порушенням громадянських прав.
(«Ти можеш водночас робити добре діло і заробляти добрі гроші»,— казала Дженні.)
Вони прийняли мене дуже ласкаво. Старий Джонас спеціально приїхав до Бостона,
запросив нас на обід у «П'єр Фор» і наступного дня прислав Дженні квіти.

Цілий тиждень по тому Дженні мугикала пісеньку з приспівом «Джонас, Марш і
Берретт». Я порадив їй не поспішати, вона ж послала мене к бісу — адже у голові
у мене, мовляв, та сама пісенька. Ну що ж, вона таки вгадала.

Дозвольте мені відзначити, що Джонас і Марш платили Оліверові Берретту IV 11800
доларів,— такої високої платні не спромігся одержати жоден із моїх
однокурсників.

Отже, як бачите, я був третім тільки _за_успішністю_.

16

_Зміна_адреси_

_З_1_липня_1967_р._

_Містер_Олівер_Берретт_з_дружиною_

_мешкатимуть_за_такою_адресою:_

_Штат_Нью-Йорк,_м._Нью-Йорк_10021_

_вул._63_Східна,_№_263._

— Типова адреса нуворишів,— поскаржилася Дженні.

— А ми і є нувориші,— зауважив я.

Моє запаморочення від досягнутих успіхів підсилювалося ще й тим, що місячні
витрати на мою машину мало не дорівнювали квартплаті за наше колишнє помешкання
у Кембріджі! До Джонаса і Марша було десять хвилин ходи (поважної — тепер я
полюбляв ходити поважно), стільки ж було й до шикарних магазинів, таких, як
універмаг Бонвіта, і я звелів своїй дружині-відьмі, щоб вона негайно відкрила
там рахунок і почала тринькати гроші.

— Навіщо, Олівере?

— Бо мені з біса кортить, щоб мене грабували.

Я став членом нью-йоркського відділення Гарвардського клубу. Рекомендацію мені
дав Реймонд Стреттон. Ми з Реєм принаймні тричі на тиждень грали в теніс, і я
дав собі слово, що за три роки стану чемпіоном клубу. Може, тому, що я знову
з'явився серед гарвардської еліти, чи, може, тому, що на юридичному факультеті
стало відомо про мої успіхи (слово честі, я не хвастався своєю платнею), мої
«друзі» відразу стали виявляти до мене інтерес. Ми переїхали до Нью-Йорка
посеред літа (треба було нашвидку готуватися до екзамену на звання адвоката), і
перші запрошення були на уїк-енди.

— Пошли їх, знаєш куди, Олівере. Не хочу я марнувати два дні на пустопорожні
балачки в гурті з чиїмись триклятими синками та доньками.

— Гаразд, Джен, але що їм відповісти?

— Скажи, що я вагітна.

— Ти справді вагітна?

— Ні, але, якщо ми залишимося вдома, я, може, завагітнію.

Ми вже вибрали ім'я для сина. Тобто вибрав я, а Дженні, зрештою, погодилась.
Розмова про це почалася так.