Слава ЗСУ!

На щастя, Іванна вже була з пустими руками, бо поставила тацю на комод в коридорі, коли почула за собою за спиною якійсь розбірки між Назаром та котом.

Кіт швиденько примостився на одному зі стульців біля стола перед екраном монітора.

- Ей! Тут будемо сидіти ми. - Попередила Іванна. - Ну, гаразд, я візьму тебе собі на руки, щоб не проганяли.

Назар, Іванна та кошеня на її колінах вже сиділи та починали дивитися кіно на моніторі з комп'ютера, яке приніс Назар на своїй шлешці, яка вже була у нього в кармані, а фільм транслювався з копії, залишеної на жорскому диску.

Хлопець намагався обійняти талію Іванни, але кожного разу потрапляв на шерсть кота, який якимось дивом в потрібну секунду окутував собою разом зі своїм хвостом спину дівчини.

Ще Пухнастик трохи шипів, але Іванна навіть цього не чула та не бачила, як її кіт (такий маленький, але...) захищає честь своєї хазяйки.

Фільм ішов, але Іванні було нецікаво. 

Назар цього не помічав, бо в нього була зовсім інша мета зустрічі.

Хлопець спробував покласти свою руку на плече Іванни, але тут же обсмикнув її, бо руку вкусив кіт, який якимсь дивом опинився на висоті, з якої йому вдалося зробити свій маневр.

- Ем. - Здавлюючи свої емоції, промичав Назар.

- Що? - Спитала Іванна.

- Та комар мабуть вкусив. - Відповів хлопець.

- Взимку? -Здивувалась дівчина.

- Може якийсь комар в тебе пережив зимівлю. Та тепер полює на мене. - Припустив Назар.

- Нічого, переживеш це. Є набагато більше проблеми. А то дрібниці.

- Я ж не жаліюся. Я лише... Та забудь. - Замовк хлопець, коли побачив, що в Пухнастика якось загорілися очі.

- Пухнастик! я же поосила! - Крикнула невдоволено Іванна.

- Просила що? - Здивувався Назар, не відводячи очей від кота.

Очі ж Пухнастика вже погасли.

-Та... Вести себе охайно. - Викрутилася дівчина. - Мені здалося, що він забруднив підлогу.

- В нього очі світилися. Щойно. Мені не здадося. Я точнр це бачив... Як в нього світилися очі зеленим полум'ям. - Описував Назар побачене.

- Тобі здалося. Це ти сьогодні якийсь дивний. Тобі здається,.. та взагалі уявляється, що в кота очі горять.

- Я не говорив, що вони в нього горять. Я лише сказав: світяться. - Причепився до слів хлопець та здивовано й перелякано дивився на Іванну.

- Ти сказав: світяться полум'ям - значить, горять, пилають. Що не так? - Артистично здивувалася дівчина.

- Ні, все добре. Коли ти поруч, у мене все добре. - Пояснив Назар. - Мабуть... Це від хвилювання. Я просто хотів сьогодні тебе... Умовити... На... Забудь...

- Давай далі дивитися кіно. - Запропонувала Іванна.

Назар нахилився до Іванни та поцілував її.

Іванна здивовано подивилась йому в очі.

Назар почав пристрасно цілувати її губи, щоки, шию, притискаючи дівчину до себе, наскільки це було можливо, находячись сидячи на стільцях.

- Ти чого? Що ти робиш? - Здивувалась Іванна.

- Я думав, нашої річної дружби вже досить, щоб я мав права показати своє кохання, хоча я постійно намагаюся тобі показати це іншими способами. - Виправдовувався Назар. - Іванно, я тебе кохаю. Я намагаюся постійно бути поруч. Наскільки це можливо. Нарешті ти мене запросила до себе. Правда, після бескінечних натяків. Нарешті ми наодинці. Я хочу тебе. Я давно тебе хочу. Я хочу тебе зараз. Я не можу чекати. Я готов ходити за тобою, поки не отримаю твоє тіло.