Слава ЗСУ!

знайди книгу для душі...

Читай онлайн! Читай онлайн українською безкоштовно > Книги > Кармелюк

— Тепер уже тільки приворот-зілля даватиму! — весело засміялася Уляна, не розуміючи Кармелюкового тону й, підійшовши до нього, гаряче обняла його.— Та тільки чи на всіх приворот-зілля силу має? — прошепотіла вона,. впиваючись Кармелюкові в губи палким поцілунком.

— Тобі й зілля не треба! Ти — вся вогонь! Полум’я! — відповів Кармелюк, пригортаючи красуню.

В цей час за спиною в них знову почувся тріск,— хтось ішов, одхиляючи гілля.

*** Хто там? Чого? — з досадою гукнула на невідомого Уляна, відхиляючись від Кармелюка.

— Я,— відповів Свирид,— жид Йосько з Гончарів жде в корчмі... хоче сказати щось, каже — важлива новина!

— Йосько з Гончарів? — радісно скрикнула Уляна.— Зараз буду...

Що там таке? — стурбувався Кармелюк.— Навколо тебе все якась таємниця.

— Знаєш, яка? — з викликом засміялася вона.— Про того диявола Янчевського, мабуть, жид звістку приніс. Я йому наказувала, що коли тільки він довідається, що гаспид поїде через якийсь сусідній ліс, то щоб зараз же дав знати; він і пообіцяв сам з’явитися... Ну, от і прийшов!..

— То біжи ж скоріше й тоді назад до мене — бурею... У мене не вистачить сили дочекатися цієї радості!..

XXXVI

Томливо чекаючи на Уляну, ходив Кармелюк по ущелині, то присідаючи до ватри, то знову починаючи одноманітно прогулюватись. Андрій залишався з ним, але в Кармелюка не йшло з язика слово: наполеглива вимога єврея і його обіцянка сказати якусь важливу новину, здогад Уляни, яка пішла до корчми — все це схвилювало його до краю. Та й Андрій так само, як видно, поділяв нетерпіння свого начальника.

Хоч Кармелюк прекрасно знав, що раніше, ніж через дві години, Уляна не могла повернутися з корчми, але збуджені нерви перетворювали кожну хвилину на вічність. Час ішов нестерпно довго... «Чому Уляна не йде? Чи про Янчевського звістив її єврей? А може, приніс звістку про напад, який на них готується? Хто знає?.. Але якщо про мого заклятого ворога? О!..» — казав собі Кармелюк безперестанку. І на саму тільки думку про близькість можливої помсти йому дух захоплювало; але разом з тим, прагнучи всім серцем, щоб справдився Улянин здогад, він намагався запевнити себе, що поява єврея віщує цілком протилежне. А втім, що далі, то дужче росло нетерпіння Кармелюка; кілька разів поривався він кинутися до корчми, і Андрієві коштувало чимало зусиль одвернути його від цього ризикованого кроку.

Нарешті, чуйне вухо Кармелюкове почуло шерех ходи,— хтось наближався.

За хвилину з-за кущів виринула Уляна в супроводі Они-ська.

— Ну що?.. Про Янчевського? — кинувся до неї Кармелюк, а за ним і Андрій.

— Угадав, угадав! —скрикнула Уляна, сяючи й задихаючись від швидкої ходи.

— Що ж там, що?..

— Зараз! Передихну!.. Бігла!.— промовила вона з зусиллям, тримаючись рукою за серце, що билось, як не вискочи-. ло, й сіла на колоді.

— Та що ж? Що? Одне слово? — не вгавав Кармелюк.

— Янчевський завтра ввечері виїжджає до Пігловсько-го,— урочисто випалила'Уляна.

— Що? Завтра? Хто сказав!? Як довідалася? — скрикнув, спалахнувши від радості, Кармелюк.

— Жид Йосько примчав сказати...

— Обманює? Підкупили? Як міг довідатись?

—'Правда. Він не збреше; він давно мені служить... Та

й яка йому вигода? Янчевський і йому залив сала за шкуру, а в нас він заробити може...

— Правда, господинько, правда,— підтримали Уляну Андрій і Онисько.

— Ну, почекай, кажи ж, як жид довідався? Як? Коли? — Кармелюк закидав Уляну запитаннями.

— Він приймав сьогодні в Янчевського пшеницю; клятий скупердяга додержав її до такої пори!

— Го-го! У нього гноїться пшениця, ще позаторік засипана по ямах,— не втримався Онисько.

— Ну, то ото ж,— провадила Уляна.— Коли він приймав ту пшеницю, а видавав її пан...

— Пан такий скупиц, що нікому не довірить! — докинув знову Онисько, але Кармелюк суворо перебив його:

— Ну!

— Ну от, коли Йосько приймав пшеницю,— розповідала Уляна,— прискакав до пана гонець Пігловського, доїжджачий — Йосько впізнав його,—і передав Янчевському листа; той прочитав його, велів подякувати панові й сказав, що виїде завтра ввечері.

— Куди?

— До пана ж Пігловського: гонець від нього листа привіз.

— Виходить, Пігловський запрошував його до себе?

— Не інакше; Йосько каже, що на післязавтра з’їжджаю-ться до нього пани на облаву...

— Ага, так... так... Напевно, на вовків,— швидко промовив Кармелюк.— Але чекай... На чому він поїде?

— А Йосько чув, як пан звелів фурманові на завтра повіз готувати!

Попередня
-= 120 =-
Наступна
Коментувати тут. Постів 8.

Останній коментар

Mike Gimson 25.03.2024

Коментар буде відображений після підтвердження модератором


Stevenkaw 24.03.2024

Your professional can suggest on retaining or removing specific furniture. They will offer advice for optimizing both the inside and outside appearance to attract to prospective lookers. Their own offerings comprise snapping high-quality photos and crafting interesting descriptions to emphasize significant features. Moreover, they place your listing on a leading housing platform.


Stevenkaw 24.03.2024

Коментар буде відображений після підтвердження модератором


Додати коментар