Слава ЗСУ!

знайди книгу для душі...

Читай онлайн! Читай онлайн українською безкоштовно > Книги > Кармелюк

Отже, постаті, які з’явилися на шляху, вели між собою таку розмову.

— Крулево моя, богине моя! Ти не можеш собі уявити, який жах мене охопив, коли я почув цю страшну новину: я згадав, що ви гостюєте у Пігловського, і, нехтуючи всякою обережністю й закликом судді, кинувся па одчай, щоб остерегти вас і привести тебе додому. І лицар твій невже не заслужить за це ніякої нагороди? — закінчив Янчевський, кидаючи на красуню пломенистий погляд.

До того, як обіцяти нагороду, треба впевнитися в тому, що лицар мій не став знову жертвою помилки,—відповіла Розалія, нещиро посміхаючись.— Вже скільки разів говорили про те, що Кармелюк повернувся, і щоразу виявлялося, що то був якийсь дурний хлоп, який називав себе його іменем.

Але, злото моє, тепер не залишається вже й наймен-, злого сумніву в тому, що Кармелюк, який з’явився тут, е той справжній розбійник, котрого я своїми руками передав у руки правосуддя.

Захоплені своєю розмовою, Розалія й Демосфен не чулп того приглушеного радісного зойку, котрий пролунав у саг дочку священика.

Передусім — одержано формальний папір, що Кармелюк утік з полку, що розбійника прослідкували до самого Проскурова, що звідти він кинувся в наші місця... Я й подався був до судді, але зустрів по дорозі економа, котрий присягався всіма святими, що зустрів Кармелюка, а він його знає прекрасно... Отже, правда,— він тут... Я покинув тоді суддю й усе на світі.,, а згадав свою зіроньку... і звелів звернути з дороги й скакати до пана Пігловського...

Тут пани завернули за ріг у напрямі до будинку батюшки. .

Серце Олесі трепетало; вона стиснула його руками й завмерла в подячній молитві. І радість, і сльози, й слова молитви —- все перемішалося в її приголомшеній душі... Кілька хвилин стояла вона так, схилившись на лісу, не маючи сили рушити вперед. Нарешті, їй пощастило опанувати своє хвилювання, вона згадала, що гості пішли, як видно, до них і що з їхньої розмови можна довідатися ще щось про Кармелюка,— вмить витерла вона з обличчя сльози радості й кинулася додому.

Вона застала вже панів, як вони сиділи на лавочці в садку, що оточував крихітний будиночок її батька; мати стояла перед ними й, низько вклоняючись’, просила зайти до хати.

Янчевський рішучо відмовився прийняти це запрошення; він пояснив, що вони посидять тут тільки одну хвилину, що екіпаж їхній поламався, але в кузні обіцяли зараз же його полагодити, і що пан маршалок негайно під’їде по них, але якщо в матушки знайдеться кухоль холодного меду й шматок доброго хліба, то він охоче підкріпить свої

СИЛИ. .. :

Зрадівши можливості прислужитися чим-небудь вельможному панові, матушка прожогом кинулася виконувати бажання свого високого гостя й покликала Олесю йти за нею.

Та цього разу Олеся не послухала матері. Ввійшовши в сіни, вона притаїлася за дверима й стала прислухатися до розмови панів.

— Але розкажи ж мені, яким чином і де зустрівся економ з тим дияволом? — звернулася Розалія до Демосфена.

Янчевський почав розповідати почуту з уст Глевтюка історію зустрічі його з Кармелюком.

Затаївши подих, з розпашілим од хвилювання обличчям, прислухалася Олеся до розповіді Янчевського; незважаючи на всі «милі» епітети, якими обкладав пан прізвище Кармелюка, вона ясно бачила новий доказ його благородства й безмежної одваги.

Хто знає, що насправді почувала Розалія, слухаючи розповідь свого лицаря! Блідість на її обличчі переходила в теплий рум’янець, але тоненькі губки були міцно стулені, і це надавало її обличчю гнівного виразу.

Два різні настрої боролися в душі красуні': з одного боку, злість на підлого хлопа, який так хитро обманив її і вирвав у неї своїми чарами признання в коханні, а з другого боку, поставав сповнений солодкої знемоги спогад про душну, літню ніч і про красеня, котрий бурхав пристрастю і ніс її, Розалію, на руках,— і цей спогад гамував злість у серці пані. Ох, та все це було б нічого! Кармелюк давно вже вийшов з хлопства і, хто знає, чи не ближчий він був до пана Пігловського, аніж до свогоч батька? Але вчинив він по-хлоп-еЬкому, написав чоловікові, і цього простити не можна ніколи!

Ця думка й примушувала Розалію нервово покушувати свої губки.

— Ти не бійся, ангеле мій,— тихо закінчив свою розповідь Янчевський, непомітно потискуючи її руку,— присягаюся честю — не більше як через тиждень я піймаю його й приведу до тебе!

— О, так! — палко промовила Розалія, блиснувши очима.— Я сама хотіла б йому відомстити! Ох, якби пан знав, як налякав мене тоді той підлий хлоп, скільки я мусила пережити!

Попередня
-= 131 =-
Наступна
Коментувати тут. Постів 8.

Останній коментар

Mike Gimson 25.03.2024

Коментар буде відображений після підтвердження модератором


Stevenkaw 24.03.2024

Your professional can suggest on retaining or removing specific furniture. They will offer advice for optimizing both the inside and outside appearance to attract to prospective lookers. Their own offerings comprise snapping high-quality photos and crafting interesting descriptions to emphasize significant features. Moreover, they place your listing on a leading housing platform.


Stevenkaw 24.03.2024

Коментар буде відображений після підтвердження модератором


Додати коментар