Слава ЗСУ!

знайди книгу для душі...

Читай онлайн! Читай онлайн українською безкоштовно > Книги > Кармелюк

Закиданий запитаннями, Хойнацький мовчав, важко переводив дихання й дивився тупим, зляканим поглядом...

— Та що з тобою, друже? — підійшов ближче Янчевський і торкнув його за плече.

— Кармелюк! — промовив, нарешті, із стогоном ХойнацБ* кий.

— Кармелюк?! — пролунав дружний крик у залі, і всі, немов від електричного удару, посхоплювалися із своїх місць і оточили нещасного гостя.

— Тебе зустрів, пограбував.... покалічив, може? — стурбувався Демосфен.

— Матко найсвєнтша, спаси нас! — вискнули дами.

— Дайте панові вина, він лодво на ногах тримається,— сказав суддя.

Пані Агата кинулася розпорядитися.

— Ти не поранений? Не покалічений? — допитувався Демосфен.

Хойнацький заперечливо похитав головою, але не міг вимовити й слова. Його посадили, дали йому склянку холодної води, а потім добру чарку араку. Вино благотворно вплинуло на пана. На блідому обличчі його появився рум’янець, в очах засвітилося пожвавлення... Нарешті він оговтався й промовив уже спокійніше:

— Я голодний.

— Так милості просимо, дороге панство, до їдальні! — зрадівши, запросила господиня всіх.— Гостя дорогого я під руку поведу... Мені наш славний пан Демосфен допоможе... Ми ж з паном друзі!.. Я така рада, така рада, що панові Віцентові, тобто персонально його особі не завдав той розбійник шкоди...

— О, посмів би він тільки! — сказав уже з зарозумілою сміливістю Хойнацький.

—* Дайте йому перш за все підкріпитися,— перервав суддя,— а потім пан розкаже про свою цікаву зустріч з тим дияволом...

Гості гамірливо позаймали свої місця за столом. Перше щімливе враження від слова «Кармелюк» трохи вивітрилось і зосталося місце тільки цікавості та потребам шлунка. Всі мовчки накинулися на всілякі їжу й питво, які запропонувала щедра господиня. Хойнацького пригощала сама господиня, а роль виночерпія старанно виконував Янчебський. Вечеря проходила мовчки й квапливо, поки не заговорив пан Віцент.

— Ну, дороге панство, тепер я, завдяки гостинності чарівної господині, зовсім підправився, так, цілком... Я приїхав сюди і ледве міг стояти на ногах... але не від страху, не від переляку... Воронь боже!., а просто від голоду... Майже гри дні не було й ріски в роті...

— Але пан бачив, справді бачив Кармелюка? — спитав тривожно суддя.

Від тої хвилини, коли приїхав Хойнацький, суддю не залишав неспокій, а, навпаки, все зростав і зростав.

— Як пана суддю бачу!

— Який же він? Який? — тіпалася від нетерпіння й цікавості Агата.

— Величезний... велетень... очі горять... голос... Ніж... Одне слово... а втім, вигляд має шляхтича... пристойний. Ну, зі мною повівся не тільки люб’язно... а навіть, можна сказати, з цілковитою пошаною. Слово гонору... Звичайно, мій вигляд вселяє...

— Так що пан його міг прийняти й за графаі? — протягла Агата, потай кинувши па Демосфена багатозначний погляд.

— За графа?! Пшої гратам, пані кохана... вї-ючі важко розібрати... Хоч як же? Хлоп — і за графа?..

— Та розкажіть, пане, краще спочатку! — обізвалися дві дами.

— Атож, і докладніше,— сказав Янчевський.

— Не пропускай нічого,— додав суддя.— Як? Де й що? Треба достеменно знати, чи це справжній Кармелюк?

— Справжній!.. Кармелюк, я ж зразу впізнав його! — заговорив, затинаючись від хвилювання, яке його знову охопило, пан Хойнацький.— Та від самого погляду його...

— Промочи ще горлянку... ось хоч медом,— порадив Демосфен,— та пригадуй усе спокійно... Тепер ти серед друзів, у цілковитій безпеці.

— Авжеж, звичайно, звичайно,— сьорбнув той з підсунутого йому келиха,— а мені що? Ого-го! Я йому так одрізав — поблід навіть, бестія... Та шкода, що я був сам.

— Це надзвичайно важливо,— перервав суддя.

— І близько від нас? — сполошився городничий.

— По порядку все... все! А то тільки псуєте інтерес! — примхливо промовила суддиха, ударивши об тарілку ножем.

— Пшепрашам, пані кохана! Ось як було,— почав Хойнацький, проковтнувши добру половину келиха меду.—їду я до Пігловського... звичайно, на твій хутір...

— І не заїжджаю, звичайно, до приятеля, за вродженим свинством,— докинув тим же тоном Янчевський.

— І не заїжджаю до приятеля з делікатності,— підкреслив Хойнацький,—бо вже було пізно — це раз, і через те, що в корчмі мені сказали, що приятель виїхав з дому — це два. Ну, так от, не заїжджаю і в корчмі на ніч не зупиняюся, хоч мене й жид, і мої пахолки трохи лякали Кармёлю-ком, але мені треба було екстрено.

Навітб екстрено? —* посміхнувся Янчевський.

Попередня
-= 135 =-
Наступна
Коментувати тут. Постів 8.

Останній коментар

Mike Gimson 25.03.2024

Коментар буде відображений після підтвердження модератором


Stevenkaw 24.03.2024

Your professional can suggest on retaining or removing specific furniture. They will offer advice for optimizing both the inside and outside appearance to attract to prospective lookers. Their own offerings comprise snapping high-quality photos and crafting interesting descriptions to emphasize significant features. Moreover, they place your listing on a leading housing platform.


Stevenkaw 24.03.2024

Коментар буде відображений після підтвердження модератором


Додати коментар