Слава ЗСУ!

знайди книгу для душі...

Читай онлайн! Читай онлайн українською безкоштовно > Книги > Кармелюк

Коменданта вона не застала дома і змушена була звернутися до наглядача. Той зустрів поважну пані з належною пошаною й звелів оглянути булки. В присутності Розалії хліб було оглянуто, й наглядач, на її жах, звелів поздирати папірці. Сторож спробував здерти, але вони поприпікалися до хліба; тоді він почав просто обстругувать спідку до м’якушки.

Розалія, прикусивши губу, і червоніла й блідла від злості.

— Навіщо це ви, пане, нівечите хліб? Майже третину зрізуєте!

— Така інструкція, вельможна пані,—широко посміхаючись, відповів наглядач.

— Що ж це, проти мене, пані маршалкової, інструк

ція? — глянула вона йа наглядача гордим, сповненим презирства поглядом. *

— Воронь боже! Це взагалі... форма...

— Яка форма! — підвищила голос Розалія.— Проти кого? Якщо пан може підозрівати, то хай краще звелить порозрізувати палянички... може... Ха-ха!., я там приховала арештантам ножі?!

— Цілком слушно, пані, розрізувати деякі на вибір слід...— І він узяв паляничок з п’ять і сам їх порозрізував надвоє й натроє...

— Ну, а тепер я панові скажу, що я поскаржуся комендантові ц губернаторові за образу.

Наглядач, як видно, злякався.

— Я тут ні при чому, вельможна пані... Мені наказують... вимагають... інструкції суворі... А втім, я решту булок не розрізуватиму...

Розалія трохи заспокоїлася й промовила з гідністю:

— Я прошу, щоб кожен арештант дістав по булці, щоб і тих, які сидять по одиночках, не обминули й не наділили їх порізаними шматками.

— Будьте спокійні, пані,— винувато вклонявся наглядач,— і пробачте: що робити — служба така!

Розалія кивнула головою й велично вийшла з приймальні,—більше вона нічого не могла зробити, і все залежало від випадку — одержить Кармелюк надрізану чи цілу з папером булку... Вона вирішила в думці проробити це вдруге, тільки обставити краще.

ХСІІІ

Шкарбун нідк не міг підкупити сторожа; він його вже спокушав і десятьма червінцями, але м’який і поступливий на всілякі подачки сторож був щодо Кармелюка непохитний. Його лякала відповідальність, і він був певен, що за допомогу втекти,— а що зносини з Кармелюком хилилися до цього, він не сумнівався,— йому довелося б відповісти головою, одвернути ж відповідальність було неможливо, бо тільки цей сторож і мав зносини з баштою.

А втім, Шкарбунові вдалося закупити всю камеру постійними частуваннями. Сторож охоче носив сюди і горілку, й пиво, й провізію, і навіть карти; сам іноді залишався в камері, бувши не від того, щоб випити й перекинутися в «клю-ста» або в «око». Затаемна в ньому схильність до випивки почала розвиватися з часу зближення з Шкарбуном досить швидко, так що останнім часом сторож змушений був частенько похмелятися навіть удень і з’являвся п’яним навіть під час того, як розносили обід. Але за частування Шкарбун тільки міг виклопотати батькові надбавку хліба й приварок, а собі — зачислення в загін, який розносив їжу. Вже з тиждень він ходив і коло хліба, й коло цебра, та все ж таки сторож нікого не допускав до дверей одиночних, які були ув’язнені по баштах. Тільки з-за рогу коридора Шкарбун міг дати знати про себе батькові криком або лайкою з товаришами.

Одного разу, коли розносили обід, сторож був дуже п’яний: ноги не одразу знаходили точку опори й руки тремтіли. Шкарбун це помітив і насторожився. Коли загін підійшов до башти, що виходила в двір, сторож спробував був подати в камеру води й не міг донести її — всю розхлюпав; тоді він попросив Шкарбуна подати на його очах хліб і воду у віконечко. Далі вони спинилися в коридорі Кармелюка.

— Звелиш налити в миску борщу? — спитав Шкарбун сторожа.

— Звелю! — гикнув той.

Шкарбун ухопив миску, одвернув її трохи від очей сторожа й, поклавши на дно лівою рукою якийсь згорток, крикнув товаришеві: «Лий!»

Той негайно перекинув черпак каламутної рідини, потім другий і наповнив по вінця миску. Шкарбун подав її скоріше у віконечко з великою скибкою хліба, потім гіалив у виставлений кухоль води. Сторож за всім цим пильно стежив і покрикував:

— Тільки ні слова! Ні знаку! Я тебе знаю...

Шкарбун на ці слова відповів привітною усмішкою і, сяючи від щастя, повернувся до загону.

А дід, подаючи миску, устиг-таки шепнути в віконечко: «Обережніше їж, батьку!»—і Кармелюк почув той шепіт; він ухопив миску і тільки повів ложкою,' як зразу ж зачепив за щось важке. Він вихопив цю додачу до борщу й підніс до світла; крізь розмоклий папір стирчали три англійські терпуги, складаний середньої величини ножик і невелике долого..*

Попередня
-= 306 =-
Наступна
Коментувати тут. Постів 8.

Останній коментар

Mike Gimson 25.03.2024

Коментар буде відображений після підтвердження модератором


Stevenkaw 24.03.2024

Your professional can suggest on retaining or removing specific furniture. They will offer advice for optimizing both the inside and outside appearance to attract to prospective lookers. Their own offerings comprise snapping high-quality photos and crafting interesting descriptions to emphasize significant features. Moreover, they place your listing on a leading housing platform.


Stevenkaw 24.03.2024

Коментар буде відображений після підтвердження модератором


Додати коментар