Слава ЗСУ!

знайди книгу для душі...

Читай онлайн! Читай онлайн українською безкоштовно > Книги > Кармелюк

З вартовим прийшло ще троє селян. Всі одержали по однаковому шматку сала, по чверті паляниці й по тарані, а також і по філіжанці горілки. Філіжанку цю,— просто старовинну високу чайну чашку,—- облюбував Дмитро в якогось пана економа й прихопив із собою для дорожньої потреби; вона й правила завжди за чарку. Хоч і е приказка, що після першої не закушують, та наші голодні, не дожидаючи другої, накинулися з гарячковою пожадливістю на хліб і на сало... Очі горіли у всіх хижим вогнем, бліді обличчя оживив рум’янець... і серед загального мовчання тільки й чути було прискорене дихання та жвакання...

Попович і до повернення вартового був уже зовсім спокійний і, оговтавшись у товаристві, почав навіть розповідати- бурсацькі анекдоти, а тепер, підкріпившись оковитою й таранею після переполоху, почував себе прекрасно і мімікою виявляв веселість і радість. Коли піднесли йому другу філіжанку, то він уже до неї проказав слушні вірші:

Аква віта створена з жита:

Хто тя добре ковтає,

Той сладость в нутру ощущає,

Та ще додати мушу,

Що веселить вона душу...

О, да шануватимем того довіку,

Хто ощасливив тобою чоловіка...

Абись же відала свою межу,—

То лізь у мою вежу!

І він при останньому слові перекинув філіжанку в рот18

Дружний вибух реготу й схвальних вигуків підтримав бур-сакову примовку.

— От так ловко одбалабонив! — вигукнув Дмитро.— І манерку перекинув у рот хвацько... Молодчина, люблю таких! — і він поплескав по плечі поповича, що обернувся до нього.

— І мені твоя весела вдача сподобалася,—усміхнувся отаман.

— Я, пане отамане, і воспіти все можу гласом веліїм! — хвастався вже підпилий попович: дві філіжанки оковитої почали його розбирати.— Коли б гітара, а ще ліпше — торбан... Ех, заспівав би: i«Et sonat, et tonat, pulveumque colbum dat» *.

— Молодець, хай тобі грець! — підбадьорював Гнида, і весь гурт підхопив теж: — Молодець, ловко!

— Ось як роздобуду десь торбан, то я тобі вдарю на струнах! — устряв Кармелюк.

— О ч возвоселюся в оний час, а нині сущу, я можу без тимпанів і гусел возопіти тако...

Г попович дзвінким голосистим тенором заспівав комічну пісеньку.

Що далі він співав, то дужче захоплювався, жестикулював і прискорював темп... Нарешті попович, прискоривши темп до козачка, підібрав поли своєї Ліберії, ударив сам гопака і пішов вивертак; всіх охопило безумство: всі почали підспівувати, вигукувати, підсвистувати в такт і від захвату реготати.

— Смали! Сади! Ріж!! — кричав, притупуючи ногами, Дмитро.— Ох, шельма! Бий каблуками, каналія! Одколюй! Забирай, забирай! Ох, бодай тобі... Так та перетак!

— Молодець, ловко! — розпалився і Янко, забувши свою тугу.

Аж коли гёть знемігся, цопович припинив шалений танець і під захоплені вигуки впав і розкинувся мало не в самому струмку.

Наближався полудень, і яскраве весіннє сонце починало вже припікати. Здаля долинув крик сови.

— Чи не твого панотця там накрили? То тобі треба поспішити до коней, щоб од тривоги не пропав,— звернувся до поповича Янко.

Той підвівся, все ще часто дихаючи, окинув усіх засмученим зором і заходився з досадою чухати потилицю.

— Спасибі тобі, попенку,—заговорив отаман,—за твою веселу вдачу і за ту втіху, що ти нам дав у нашому бродяжницькому житті. Ховатися від людей мало радості... наче дикі звірі... Та й супутники наші — самі лише нудьга та гризота; то й за хвилину сміху — спасибі! А батькові передай від мене, що з великої нужди я забрав його харч... і що, звичайно, я за нього заплачу щедро.

г— Ех, пане отамане! — вигукнув попович, щиро зворушений прийомом.— Ширять про тебе багато страхів, а тільки такої людини, такої душі й не бачив ніхто!.. Та йви всі, братчики, полюбились мені... От наче в рідній сім’ї опинився... Прийміть мене, братіє, в свій собор,— став він знову комічно благати,—послушником буду і паки і паки реку, все убо сотворю, що накаже отаман, і життя покладу за вашого батька й за вас, товариство! , ,

— Приймемо! Зоставайся, згода! — почулися співчутливі вигуки.

— Любий ти мені теж, поповичу, і діло б тобі тут знайшлося,— обізвався задумливо Кармелюк,— а взяти тебе не випадає: не годиться бо синові супроти батька йти, та й нам потурати тому гріх... А от коли ти станеш, сяк чи так,

на своїй уже волі, то тоді, будь ласка. А тепер поки що про* щавай! — І він обняв засмученого поповича.


 18 Перекладена бурсаками по-латині народна пісня: «І шумить, і гуде, дрібен дощик іде...» (Прим, автора).

Попередня
-= 37 =-
Наступна
Коментувати тут. Постів 8.

Останній коментар

Mike Gimson 25.03.2024

Коментар буде відображений після підтвердження модератором


Stevenkaw 24.03.2024

Your professional can suggest on retaining or removing specific furniture. They will offer advice for optimizing both the inside and outside appearance to attract to prospective lookers. Their own offerings comprise snapping high-quality photos and crafting interesting descriptions to emphasize significant features. Moreover, they place your listing on a leading housing platform.


Stevenkaw 24.03.2024

Коментар буде відображений після підтвердження модератором


Додати коментар