Слава ЗСУ!

знайди книгу для душі...

Читай онлайн! Читай онлайн українською безкоштовно > Книги > Кармелюк

— На бога!—істерично скрикнула Розалія.— Що пан каже!

— Від таких звірів всього сподіватися можна! — Демосфен розвів руками й вів далі: — Якщо ж граф залишався стояти на варті, то, помітивши, що злочинці, перелякавшись зброї, тікають, неодмінно кинувся їх переслідувати,

і розв’язка сталася десь у кущах або в ярах... А шельми могли ще й заманити його... І хіба це так важко? Адже навіть Леоніда Спартанського перемогли перси хитрощами... 39 До цього мене приводить ще один здогад,— Демосфен засунув руку в кишеню й вийняв дві сірі чоловічі рукавички: — Чи не помітила пані в графа таких рукавичок?

— Його, його! — скрикнули разом і Розалія, і маршалок.

— Рукавички ці я знайшов за хвірткою в рові,— значливо промовив Демосфен...

— Отже, там хтось знайомився з тим, що було в графських кишенях, а тому заявляю: або граф лежить десь напівмертвий у рові, або гайдамаки вивезли його в більш безпечне місце з собою.

— Ох! Рятуйте ж його скоріше, мчіть... шукайте... Боже мій! Хвилини можуть коштувати життя! — закричала Розалія, ламаючи руки.— Скоріше, скоріше!

— А панна Феліцита, ми її забули! — скрикнув маршалок.

— На рани Єзуса, не гайте часу! Що ця дурепа може сказати! — запротестувала Розалія.

— Ні, ні, вона потрібна, вона могла бачити розправу над графом,— заперечив Демосфен.

Маршалок гукнув слугам:

— Притягніть сюди панну.

Через кілька хвилин служка ввела під руку в кімнату панну Феліциту, одягнуту в чорний пеньюар. Очі її були червоні від сліз, а салисті щоки, схудлі за один день, висіли дряблими синьо-червоними мішками.

Панна Феліцита промовила вбитим, замогильним голосом:

— Чого панству треба?

— А проше розповісти нам про вчорашнє нещастя,— обізвався маршалок.

— Ой на бога, коли б ви тільки бачили...

— Уявляю,— вставив Пігловський.

— Я щойно лягла в постіль,— розповідала Феліцита,— і ще мріяла... ох... як зненацька... ох! — панна Феліцита приклала хусточку до очей, — вони схопили, і... пшепрашам панство...

— Що ж далі? — спитав Демосфен.

— Не можу... не можу...

— Ви нічого не приховуйте,— сказав Пігловський.

— Ох, я все відкрию!..

— Але панна все про себе,— роздратувався маршалок,— є важливіші втрати! Нехай панна сяде й розповість нам докладно все, що зпас про графа!

Феліцита пробурмотіла, звертаючись до Розалії: «З дозволу панського» й сіла на присунуте їй крісло, але в ту ж мить і схопилася з голосним стогоном.

Цей рух викликав мимовільний сміх у всіх присутніх.

— Панству смішно,— схлипнула Феліцита,— а як то було мені?

— Я думаю, не солодко,— погодився Демосфен,— але не в тому річ... Що знає панна про графа?

— Лицар... красень.

— Е! Про красу його ми вже чули досить. Чи не знає панна, що сталося з ним?

— Матка, боска! Він, мабуть, загинув! Коли він з нашою шановною панею залишався в цьому покої сам, було вже після півночі, ласкава пані відпустила всіх слуг і веліла погасити скрізь світло... Тільки я сама не спала... мріяла... і прислуха...

— Та виведіть геть цю дурепу, від неї ви нічого не дізнаєтесь,— істерично скрикнула Розалія. — Ви марнуєте тільки час, а разом з ним втрачаєте й наші пеньонзи!

— Правда, правда! Панове, проше... В погоню! Шукати... ох! — розгублено заметушився маршалок.

— Правда! Гайда до діла! — промовили Демосфен і Пігловський, встаючи з місць.

Демосфеи підійшов до Розалії й, приклавшись губами до її ручки, додав тихіше:

— Хай крулева наша заспокоїться й пробачить: адже всі мої непорозуміння — тільки наслідок любові до нашої богині й бажання якнайшвидше натрапити па слід графа.

Демосфен оглянув усі флігелі, сараї, горища, сінники, кущі в саду, рів, але ніде не знайшов ні трупа графа, ні якихось слідів боротьби чи плям крові. Треба було знайти гніздо розбійників, і тільки тоді можна було випитати в гайдамаків, що вони зробили з графом. Щоб збільшити сили, ротмістр послав у Гути й по решту уланів, які залишалися там під начальством молодого корнета.

З наказу маршалка всіх селян без винятку,— навіть жінок, дівчат і дітей,—було зігнано в один гурт, за браму і ось там виявилася нова обставина: добра третина селян маршалка, і саме найздоровша робоча сила, покинула вночі село. Від цього пан маршалок зовсім оская^енів. З дикою злобою накинувся він на тих, які зосталися, беззахисних людей, вимагаючи, щоб вони пояснили йому, куди подівся граф і куди зникла Кармелюкова зграя і ті його хлопці, котрі, напевне, до неї прилучилися. На всі ці запитання й селяни, і дівчата, й жінки відповідали, що вони нічого не знають.

Попередня
-= 83 =-
Наступна
Коментувати тут. Постів 8.

Останній коментар

Mike Gimson 25.03.2024

Коментар буде відображений після підтвердження модератором


Stevenkaw 24.03.2024

Your professional can suggest on retaining or removing specific furniture. They will offer advice for optimizing both the inside and outside appearance to attract to prospective lookers. Their own offerings comprise snapping high-quality photos and crafting interesting descriptions to emphasize significant features. Moreover, they place your listing on a leading housing platform.


Stevenkaw 24.03.2024

Коментар буде відображений після підтвердження модератором


Додати коментар