Слава ЗСУ!

знайди книгу для душі...

Читай онлайн! Читай онлайн українською безкоштовно > Книги > Кінець Вічності

Досі він не замислювався над цими питаннями, всіляко уникав їх. Мовляв, там видно буде…

Однак тепер він не міг думати ні про що інше.

Харлан валявся у ліжку, геть занепавши духом, зневажаючи себе, коли раптом з екрана відеофону пролунав утомлений, трішки здивований Твіселів голос.

— Ти захворів, Харлане? Купер сказав, що ти пропустив кілька уроків.

Харлан спробував удати з себе безтурботного.

— Ні, Обчислювачу Твіселе. Просто я трохи вморився.

— Ну що ж, мій хлопчику, це не гріх.

Усмішка, що завжди світилася на обличчі Твісела, зовсім згасла.

— Ти вже чув про Зміну в 482-му?

— Чув, — коротко кинув Харлан.

— Фінджі розмовляв зі мною і просив передати, що Зміна відбулася успішно.

Харлан стенув плечима й раптом помітив, що Твісел пильно дивиться на нього з екрана. Йому стало прикро, й він запитав:

— Ви мені хочете щось сказати, Обчислювачу?

— Ні, нічого, — озвався Твісел, і, мабуть, прожиті роки, що важким тягарем лягли йому на плечі, забриніли в голосі Обчислювача нотками втоми й смутку. — Мені здалося… може, ти мені хотів щось сказати?

— Ні. У мене до вас нічого немає.

— Що ж, тоді побачимося завтра, коли відчиниться Обчислювальна зала. Я маю багато чого тобі сказати.

— Слухаю, сер, — відповів Харлан і ще довго дивився на згаслий екран.

У Твіселових словах йому почулася загроза. Фінджі все-таки розмовляв з Твіселом. Що він йому сказав?

А втім ця зовнішня загроза стала саме тим поштовхом, якого йому бракувало. Боротися із власною депресією — все одно що відбиватися тонесенькою лозиною від натиску сипучих пісків. Боротися із Фінджі — це зовсім інша річ. Харлан згадав, яку зброю він має в руках, і вперше за останні дні до нього повернулася колишня певність у собі.


Зміна настрою сталася так швидко, ніби зачинилися одні двері й одразу відчинилися другі. Депресивний стан мов рукою зняло, й Харлан розгорнув бурхливу діяльність. Він вирушив у 2456-е і там, залякавши Соціолога Воя, добув потрібну інформацію.

Свою місію він виконав блискуче. Він довідався про все, що хотів. І навіть більше, ніж сподівався. Набагато більше.

Певність завжди окупається успіхом. У його рідному Сторіччі ходила приказка: «Хапайся відважно за кропиву — твоїм ворогам вона видасться києм».

Отже, Нойс не мала Аналога в новій Реальності. Жодного. Вона могла непримітно, не викликаючи підозри, посісти своє місце в новому суспільстві або ж залишитись у Вічності. І вже не буде ніяких причин заборонити їхній шлюб, крім суто теоретичної — порушення закону, — а він добре знав, як відвести це звинувачення.

А тепер він мчав у майбутнє, щоб поділитися з Нойс такою приємною новиною, натішитися разом з нею нечуваною перемогою, здобутою після стількох жахливих невдач. І тут капсула ні з того ні з сього зупинилася.

Вона не уповільнювала свого руху, а просто зупинилась мов укопана. Якби капсула рухалася в Просторі, від раптової зупинки вона розлетілася б на друзки, метал розпікся б до червоного жару, а Харлан перетворився б на криваве місиво.

Та оскільки капсула рухалася в Часі, несподівана зупинка викликала в Харлана тільки нудоту й різачку в шлунку.

Коли біль ущух, Харлан глянув на шкалу часометра. Heмов крізь туман він побачив цифру 100 000.

Його пройняв жах. Цифра була надто кругла.

Він гарячково глянув на прилади. Що сталося? Пусковий важіль стояв на поділці максимальної швидкості. Не видно було й слідів короткого замикання. Жодна стрілка приладів не перейшла за чорну риску. Енергія подавалася справно. Тоненька стрілка енергометра спокійно показувала, що рівень споживання енергії залишався таким, як і під час руху.

Що ж тоді спинило капсулу?

Харлан обережно взявся за пусковий важіль і перевів його в нейтральну позицію. Стрілка енергометра впала на нуль.

Харлан перевів пусковий важіль у протилежний бік. Стрілка енергометра знову пішла вгору, а часометр почав відлічувати Сторіччя в зворотному напрямку.

Назад… ще назад, у минуле… 99 983… 99 972… 99 959…

Харлан знову перевів важіль у нейтральну позицію, тоді потягнув на себе. Капсула рушила в майбутнє. Повільно. Дуже повільно.

99 985… 99 993… 99 997… 99 998… 99 999… 100 000…

Стоп! На шкалі знову застигла цифра 100 000. Капсула споживала Енергію від спалаху Нової в неймовірній кількості, але намарне. Вона застигла на місці.

Харлан знову скерував капсулу в минуле, цього разу ще далі. Тоді — в майбутнє, на повній швидкості.

Крізь стиснуті зуби зі свистом прохоплювалося дихання. Харлан відчув себе в’язнем, що б’ється закривавленою головою об тюремні грати.

Попередня
-= 45 =-
Наступна
Коментувати тут.

Ваш коментар буде першим!