Слава ЗСУ!

- Пробачте, - сказав я. - Це, напевно, інфекція. У нашій палаті відчинене вікно.

Мій глибокий життєвий досвід радив користуватися будь-яким слушним моментом для знайомства.

Дівчина визирнула з-за дверцят, подивилася на мене і нічого не сказала. Вона просто заходилась вивчати мене своїми волошковими очима, так само уважно, як я її хвилину тому. Виникла пауза. Під цим допитливим поглядом я відчув себе повним ідіотом. Щоб якось виправити ситуацію, довелося спитати перше, що трапило на думку:

- Де ви так добре засмагли?

Вона посміхнулася і нарешті промовила своїм чарівним голосом:

- Ти вже або зайди, або вийди. Не стовбич у дверях. І що, скажіть, я мусив вийти?

Дівчина полишила свою схованку й, анітрохи не нітячись, підійшла до мене.

- Клац! - промовив замок на дверях, зачиняючись під її пальцями.

Я відчув, що піжама стає мені малою.

Протягом наступної години нудьгувати нам не довелося. Звичайно, у свої вісімнадцять я не міг похвалитися розмаїттям сексуального життя, тобто навпаки - похвалитися міг, але самі розумієте, наскільки це було би правдою. Епізоди, що надихали мене раніш, ні в яке порівняння не могли іти з Оленкою - просто як “Жигулівське” пиво і “Оболонь”. Увечері, крутячись у ліжку та не можучи заснути на панцирному трясовинні, я, звичайно, міркував над тим, що сталося, і дійшов висновку, що старанність багато важить у житті. Старанність та ретельність. Дарма я раніш злигався з двієчницями, а хорошисток недооцінював. Насправді он воно як - якщо людина не може вивчити історію або географію, то де їй до більш складних наук, а якщо вже може, тоді… Тоді треба буде принаймні ще раз перевірити свої висновки.

Вранці, о шостій, коли мене розбудили, щоб запхати під пахву термометр, крізь залишки сну я ще раз все згадав і, чесно кажучи, сильно збудився, тому відмітка тридцять сім і дві, до якої доліз срібний стовпчик, не здалася надмірною. Нічна сестричка похитала головою та зробила запис. Футболіст захихотів:

- Як відомо, під час статевого акту температура тіла підвищується на один градус.

Він, падлюка, певно-таки щось пронюхав. Жьора відізвався із властивим йому цинізмом:

- У кого менструації і у кого полюції, вперед на демонстрації під прапор революції.

- Лайдаки, - незадоволено пробурчав з-під ковдри дядько Гаврило. - Поспати дайте.

- На сніданок буде каша, - філософським шепотом зауважив МизКумом. - А з каші не стоїть.

Футболіст заперечив:

- У кого як. У Космонавта оно одіяло, як палатка на альпенштоку, а кашу їсть ту саму.

Космонавт знічено перевернувся на бік. Всі зареготали.

- Господи, - не витримав дядько Гаврило і сів на ліжку. -Коні скажені, іржете зранку, не спиться вам…

- Точно, - закивав головою Футболіст. - Коні. Зараз поїмо вівса і до ветеринара.

- Доброго ранку!

В палаті наче зійшло ще одно сонечко. На порозі стояла Оленка, як завжди чепурна, у біленькому халатику, що напинався при кожному русі, у крохмальній шапочці, з чорним хвостиком, свіжа, як ковток ранішнього повітря.

Я впіймав себе на тому, що губи самі розтяглися у посмішці, а дівчина пройшла до вікна та скептично оглянула палату. На мені її погляд не затримався ані на мить.

- Задуха у вас, - резюмувала сестричка. - Вікно треба відчи-нити, не проти?

Не чекаючи на відповідь, вона потяглася до високої кватирки, піднялася навшпиньки, чіпляючи ручку своїми ніжними пальчиками.

Слова позастрявали у наших горлянках. Я знав, що напинає крохмальну тканину і лоскоче погляд у недбалому запаху халата, я знав, якими бездоганно вправними можуть бути ці пальці і який вогонь запалюється у кожній клітинці шкіри від їх доторку. Шість пар чоловічих очей втелющилися в одну точку, а Оленка відчинила кватирку і обернулася до нас, начебто нічого не помічаючи. Космонавт так і завмер зкуцьорбившись на боці - каша на нього не діяла. Дівчина пройшла через мовчазний ряд ліжок, а на порозі побажала:

- Не запізнюйтесь на процедури.

Почався ще один койко-день.

Під час обходу мені призначили масаж, УВЧ, парафін, лікувальну фізкультуру та вітаміни. Я знав, чим загрожує останнє, тому одразу захникав:

- Ну, не треба вітамінів.

Але наш Тато був невблаганний:

- Тю, такий козак і боїться уколов. А як же ти в армію пойдеш?

- Ну хоч у таблєтках.

- Нема у нас таблєток, і не видумуй.

Жьорі пообіцяли виписку наступного дня.

- Походите місяць-полтора, пока заросте, а потом знову до нас - знімати. І не забувайте піддержувать режим.

- Доктор, а пити можна? - стурбовано поцікавився Жьора.