Слава ЗСУ!

ність, а отже, й основи Християнської Церкви, яка проголосила себе єдиною ланкою між людьми й Богом і єдиними воротами до царства небесного.
— О, троянда з п’ятьма пелюстками, — раптом сказала Софі і показала на корінець однієї з книжок Тібінґа. Така самісінька, як на скриньці трояндового дерева.
Тібінґ глянув на Ленґдона й усміхнувся.
— А вона має добру інтуїцію. — Тоді знову повернувся до Софі. — Це символ, яким Пріорат Сіону позначає Ґрааль. Марію Магдалину. Оскільки Церква заборонила вимовляти її ім’я, Марії Магдалині дали багато псевдонімів — Чаша, Святий Ґрааль і Троянда. — Він помовчав. — Троянда пов’язана з пентаграмою Ве- нери і з розою вітрів, що вказує напрям. До речі, слово «троянда», або «роза», є однаковим в англійській, французькій, німецькій і багатьох інших мовах.
— Англійське слово «rose», — додав Ленґдон, — це ще й анаграма імені грецького бога кохання — «Eros».
Софі подивилась на нього здивовано, а Тібінґ тим часом вів далі.
— Троянда завжди була головним символом жіночої чуттєвості. У первісних культах богині її п’ять пелюсток символізували п’ять етапів життя жінки — народження, менструацію, материнство, менопаузу і смерть. А в наш час зв’язок розквітлої троянди з жіноцтвом уважають іще очевиднішим. — Він глянув на Ленґдона. — Може, фахівець із символів це пояснить?
Роберт зам’явся. Пауза затяглася.
— О Господи! — не витримав Тібінґ. -— Ви, американці, такі святенники! — він знову обернувся до Софі. — Роберт не може вимовити, що розквітла троянда нагадує жіночі геніталії — ту прекрасну квітку, з якої все людство приходить у світ. Якщо ви бачили картини Джорджії О’Кіфф, то розумієте, що я маю на увазі.
— Річ у тім, — сказав Ленґдон, показавши на полицю з книжками, — що всі ці книжки містять докази на користь тієї самої історичної істини.
— Що Ісус був батьком, — Софі все ще не була переконана.
— Так, — підтвердив Тібінґ. — І що Марія Магдалина була тим
лоном, що виносило Його спадкоємця. Пріорат Сіону дотепер вшановує Марію Магдалину як Богиню, Святий Ґрааль, Троянду і Святу матір. І
Софі знову згадала ритуал, який бачила в підземеллі. (
— Пріорат Сіону вважає, — продовжував Тібінґ, — що коли,' Христа розіп’яли, Марія Магдалина була вагітна. Щоб урятувати ще не народжену дитину Ісуса, їй довелося втікати зі Святої землі. З допомогою відданого учня Ісуса, Йосипа Ариматейського, Марія Магдалина таємно перебралась до Франції, яку тоді називали Ґалією. Тут вона знайшла надійний притулок у єврейській громаді. Тут же, у Франції, народила доньку, яку назвала Сарою.
— То вони знають навіть ім’я дитини?
— І не тільки це. Євреї-захисники Магдалини й Сари докладно описали їхнє життя. Пам’ятаєте, дитина Магдалини належала до роду юдейських царів — Давида й Соломона. Тому у Франції євреї вважали Магдалину недоторканою царською особою і шанували як засновницю династії царів. Безліч літописців тієї епохи описали життя Марії Магдалини у Франції, включаючи народження дитини, а згодом склали і генеалогічне дерево.
Софі була вражена.
— Ви кажете, існує генеалогічне дерево Ісуса Христа?
— Так. І це начебто один із наріжних каменів у документах Санґріл. Докладний родовід перших нащадків Христа.
— Але яка користь від цих документів? — запитала Софі. — Вони не є доказом. Навряд чи історики можуть довести їх автентичність.
Тібінґ фиркнув.
— Так само, як і автентичність Біблії.
— Ви про що?
— Про те, що історію завжди пишуть переможці. Коли зіштовхуються дві культури, переможений відходить у забуття, а переможець пише підручники з історії, які возвеличують його справу і принижують переможеного ворога. Наполеон якось сказав: «Що таке історія, як не байка, у яку домовились вірити?» —
Він усміхнувся. — Історія, вже за визначенням, — це зажди суб’єктивна оцінка подій.
Софі про це ніколи не думала.
— Документи Санґріл просто відображають інший погляд на історію Христа. Зрештою, якій версії вірити — вирішувати вам самим. Важливо, що інформація вціліла. Документи Санґріл налічують десятки тисяч сторінок. Ті, кому довелося бачити цей скарб, казали, що його несли в чотирьох величезних скринях. Вважається, що в цих скринях «папери туристів» — тисячі сторінок автентичних докостянтинівських записів, що їх зробили перші послідовники Ісуса, які глибоко шанували Його як смертного учителя й пророка. Крім того, за чутками, там є й легендарний документ «0» — у його існування вірить навіть сам Ватикан. Кажуть, що це книга проповідей Ісуса, можливо, навіть написана Його рукою.
— Її написав Сам Ісус?
— А чом би й ні? — відповів Тібінґ. — Чому б Ісус не мав записувати власні проповіді? Тоді це було звичною практикою. Інший унікальний документ, що мав би належати до цього скарбу, — рукопис із назвою «Щоденники Магдалини». Це розповідь самої Марії Магдалини про її стосунки з Ісусом, Його розп’яття та її життя у Франції.
Якийсь час Софі мовчала.
— І ці чотири скрині з документами — це той скарб, який тамплієри знайшли під храмом Соломона?
— Той самий. Це ті документи, що дали тамплієрам таку владу. Святий Ґрааль, який так довго і марно шукають.
— Але ж ви сказали, що Святий Ґрааль — це Марія Магдалина. Якщо всі шукають документи, чому ви називаєте це пошуком Святого Ґрааля?
Тібінґ уважно подивився на неї, і його обличчя пом’якшало.
— Тому що там, де заховано Святий Ґрааль, є ще саркофаг.
За вікном вітер завивав поміж дерев.
Тібінґ заговорив тихіше:
— Пошук Святого Ґрааля — це насправді пошук місця поховання Марії Магдалини, щоб уклонитися її останкам. Це палом