Слава ЗСУ!

знайди книгу для душі...

Читай онлайн! Читай онлайн українською безкоштовно > Книги > Комета прилітає

Мумі-мама повернулася до будинку, до Мумі-тата.

— Ти бачив, що відбувається надворі? — запитала вона.

— Звичайно, — Тато виявив неабияке зацікавлення. — Я відчув запах, пахне фосфором! Дуже незвичайний і цікавий феномен!

— Однак його бояться діти, — зауважила Мама. — А Ондатр лякає їх іще дужче. Може, попроси його розмовляти про приємніші речі, а ще ліпше — помовчати?

— Спробую, — пообіцяв Мумі-тато. — Тільки боюся, що він надто довго жив самітником і звик говорити вголос про все, що думає.

Тато мав рацію.

За ранковою кавою Ондатр вибудував на ґанковому столі цілий Всесвіт.

— Ось Сонце, — розтлумачував він, показуючи на цукерничку. — Сухарики — це зірки. Ось ця окрушина — Земля. Бачите, яка крихітна! А Всесвіт такий велетенський, що не має кінця й краю. І чорний як ніч. Угорі, в темряві, нипають небесні чудовиська: Скорпіон, Ведмедиця, Овен…

— Досить, досить, — урвав його Тато.

Але Ондатр незворушно вів далі:

— Інша Сонячна система уже не поміститься на вашому столі. Вона ген далеко поза його межами, — і з тими словами він пожбурив канапкою у сад.

— А Сонячних систем багато? — поцікавилася Мама, обачно відставляючи набік таріль з рештою канапок.

— І не злічити! — з похмурим задоволенням відповів Ондатр. — З того, що я розповів, можна збагнути, як мало важить для Всесвіту, загине Земля чи ні.

Мумі-мама зітхнула.

— Я не хочу гинути! — залементував Чмих. — Я щойно знайшов печеру! У мене немає часу гинути!

Мумі-тато нахилився до Ондатра.

— Що б ви сказали на те, аби полежати в гамаку й поміркувати на філософські теми? Непогана думка, правда?

— Ви так кажете, аби лиш мене позбутися, — мовив Ондатр.

Він здмухнув зі столу окрушину-Землю.

Мумі-троль зойкнув.

— Ходімо до річки, — запропонувала Мумі-мама. — Я покажу вам, як майструвати човники з очерету.


День тягнувся неймовірно довго. Чмих і Мумі-троль похмуро нипали по хаті, відвідати печеру їм також не кортіло — ану ж настане кінець світу, коли їх не буде вдома. Добування перлів видалося враз безглуздим заняттям. Вони сиділи на сходах ґанку, де чомусь почувалися найбезпечніше, і пошепки розмірковували про Всесвіт, який зовсім не блакитний, а чорний і в якому вся Сонячна система важить не більше, аніж пожбурена канапка.

— Треба їх чимось зацікавити, — стурбовано мовила Мумі-мама до Мумі-тата. — Вони не хочуть бавитися. Водно думають про загибель світу, якою їм заморочив голови Ондатр.

— Варто відіслати дітей на якийсь час з дому, — вирішив Мумі-тато. — Ондатр казав щось про Обсерваторію.

— Про що? — перепитала Мама.

— Об-сер-ва-то-рію, — повторив Тато. — Вона розташована десь нижче за течією річки. Це будівля, з якої можна спостерігати за зірками. Якщо дітей нічого, окрім зірок, не цікавить, то чому б їм не подивитися на них зблизька?

— Добра думка, — згодилася Мама, стираючи сизий пил з бузкового куща. Обмізкувавши ідею з усіх боків, вона рушила до ґанку.

— Ми з Татом вирішили, що вам не завадила б невеличка прогулянка, — сказала Мама.

— Люба Мамусю, хто ж вибирається на прогулянку, коли ось-ось настане кінець світу?! — заперечив Мумі-троль.

— Всесвіт чорний мов ніч і повний великих грізних зірок, — пробурмотів собі Чмих.

— Знаю, — не поступалася Мама. — От ви й подивитеся на зірки. Ондатр розповідав, що десь тут поблизу є таке місце, звідки можна розглядати зорі. Було б корисно знати, наскільки великі оті зірки і чи справді Всесвіт чорний.

— Гадаєш, тобі стане спокійніше тоді на душі? — запитав Мумі-троль.

— Неодмінно.

— Ми все з’ясуємо, — одразу ж підвівся зі сходів Мумі-троль. — Не тривожся. Можливо, Земля набагато більша, ніж гадають.

У Чмиха аж ноги обм’якли від хвилювання, він подумав: «Я теж піду. Не такий вже я й маленький, піду!». А до Мумі-мами сказав:

— Ми все владнаємо. Не турбуйтеся! Але не забудьте кожного дня нашої відсутності ставити на сходи мисочку з молоком. Навіщо — не скажу, бо це таємниця.


У день Великої Подорожі Мумі-троль прокинувся дуже рано й відразу кинувся до вікна — подивитися, яка погода. Надворі було так само похмуро. Хмари низько нависали над горами, у саду не ворушився жодний листочок.

— Чмиху! Вставай! Час у дорогу! — гукав Мумі-троль. Він збіг униз сходами у чудовому настрої — почувався неймовірно хоробрим та страшенно сильним.

Мама саме споряджала дітей у мандрівку — загортала канапки. На столі у вітальні стояла купа наплічників, кошиків та пачок.

— Люба Мамусю, — заблагав Мумі-троль. — Ми ніяк не зможемо усе це забрати з собою. Нас засміють!

Попередня
-= 5 =-
Наступна
Коментувати тут. Постів 8.

Останній коментар

Денис 12.05.2022

rhenj vyt yhfdbncf (шифр)


Софія 16.08.2021

Гарна книга , дякую


ьяослочисьчя 08.05.2021

UJDYJ GJKYJT(шифр)


Додати коментар