Слава ЗСУ!

знайди книгу для душі...

Читай онлайн! Читай онлайн українською безкоштовно > Книги > Конан, варвар із Кімерії

Конан стояв, не в силах вимовити жодного слова, стискаючи в одній руці смолоскип, у другій — руків’я меча. Людина, що стояла перед ним, з’їхала з глузду — кімерієць не сумнівався в цьому, хоча безумство ніяк не проявлялося у чорних очах мага, що спокійно спостерігав за ним.

— Скажіть, Тзота-ланті в Хоршеміші? — запитав раптом чорнокнижник. — Утім, гаразд, не відповідайте. У мені прокидаються знов магічні сили, і я читаю у вашому мозку про велику битву, про короля, що потрапив у віроломно розставлену пастку, бачу Тзота-ланті, який галопа скаче до річки Тібор, бачу поряд із ним Страбонуса й короля Офіру. Тим краще, я ще не ризикнув би зустрітися з Тзота-ланті віч-на-віч. Необхідний якийсь час, аби повністю відновити сили і знову стати могутнім. Ходімо звідси, потішимо душу й тіло келихом благородного вина…

Конан махнув із досадою зв’язкою ключів.

— Ґрати зовнішніх дверей замкнуті, а їх можна відкрити тільки з того боку. Чи немає іншого виходу з цього клятого лабіринту?

— Є один, але я вважав би за краще ним не користуватися, бо він веде вниз, а не вгору, — відповів, сміючись, Пеліас. — Не варто сумувати передчасно. Ходімо подивимося на ці ґрати.

Сказавши це, маг попрямував у тунель. Його ноги, здерев’янілі від довгої бездіяльності, підгиналися на кожному кроці, але мало-помалу хода набувала впевненості. Ідучи за ним, Конан неохоче вимовив:

— Тут коридором час від часу повзає величезна змія. Чи не запросить вона нас на вечерю?

— Я знаю про неї, — відповів похмуро Пеліас. — І я свого часу був змушений дивитися, як вона пожирала одного за одним десятьох моїх учнів. Її звуть Сатха, вона улюбленка Тзота-ланті.

— Скажи, Тзота велів видовбати ці тунелі спеціально для того, щоб було де тримати цих огидних монстрів?

— Тзота тут ні до чого. Коли три тисячі років тому засновник Хоршеміша, король Коссус П’ятий, наказав звести королівський палац на вершині цієї гори, то будівельники, розчищаючи місце для льохів, наткнулися на замурований коридор. Розламавши стіну, вони знайшли ці катакомби. Проте великого візиря, що насмілився спуститись у підземелля, спіткала така страшна доля, що король наказав знову замурувати вхід до нього. Усім було оголошено, що візир випадково впав у колодязь, — але підвали й льохи засипали, а через деякий час і сам король перебрався в новий, побудований у долині, палац. Але й звідти він одного разу втік у паніці, коли знайшов якийсь чорний пил, розсипаний по мармуровій підлозі своєї спальні. Король негайно покинув Хоршеміш і поїхав на схід королівства, де й побудував собі нову столицю. Палац на горбі спустів, потім занепав і майже зовсім зруйнувався. Король Аккуто Перший повернув Хоршемішу минулу славу і звів там, де стояв раніше палац, військову фортецю. Вона стояла тут доти, поки в Котху не з’явився Тзота-ланті й не перебудував її на Ясно-червону Цитадель. Він же наново відкрив вхід у катакомби. Яка б не була причина смерті великого візира короля Коссуса, Тзота зумів уникнути подібної долі. Проте він теж знайшов колодязь, а коли повернувся з підземелля, дивним чином змінився. Відтоді всі знають його тільки таким, яким він є зараз. Я теж бачив цей колодязь, та не маю ніякого бажання лізти в нього навіть у пошуках неземної мудрості. Я маг і володію могутністю більшою, аніж думають про це люди, але я все ж таки людина. Щодо Тзоти в народі розповідають легенду про одну танцівницю з Шадизара, яка заснула поблизу руїн на пагорбі Дагота і прокинулася в обіймах чорного демона. Говорять, що в результаті такого протиприродного союзу і народилася та проклята тварюка, яку називають Тзота-ланті…

Зненацька Конан голосно скрикнув і відскочив назад, тягнучи за собою Пеліаса. Просто перед ними випірнуло з мороку біле тіло Сатхи, величезні очі змії палали одвічною ненавистю до всього живого. Конан напружився, готуючись до стрибка, він збирався ввіткнути догораючий смолоскипу зміїну пащу і спробувати вирішити справу одним-єдиним ударом меча, розуміючи, що змоги завдати другого удару в нього вже не буде.

Та змія не звертала на нього жодної уваги: вона невідривно дивилася через його плече на Пеліаса, який спокійно стояв, схрестивши на грудях руки, й посміхався.

Поступово ненависть в її лютих жовтих очах почала згасати і змінилася панічним страхом — Конан уперше бачив подібний вираз в очах рептилії. Величезна змія різко зігнулася, відскочила назад і зникла в мороці коридору.

— Що вона побачила таке страшне? — запитав Конан, неспокійно позираючи на свого супутника.

— Істоти, покриті лускою, бачать те, що проходить повз очі звичайних смертних, — загадково відповів Пеліас. — Ти бачиш мою тілесну оболонку, вона ж бачить голу душу.

Попередня
-= 198 =-
Наступна
Коментувати тут.

Ваш коментар буде першим!