Слава ЗСУ!

- Так само є такі, хто вважає, що магія є наукою – Щоб її опанувати, не вистачить таланту і вродженої здібності. Є необхідними роки уважного навчання і важкої праці, є необхідною витривалість і внутрішня дисципліна. Отже, здобута таким чином магія є пізнанням, межі якого є поширеними постійно через світлий живий розум, через досвід, експеримент, практику. Так здобута магія – це прогрес. Це плуг, ткацький верстат, водяний млин, доменна піч і шків. Це прогрес, розвиток, це зміна. То поступовий рух. Вгору. До кращого. До зірок. Те, що ми після Кон’юнкції Сфер відкрили магію, дозволить нам колись досягти зірок. Злазь з коня, Цирі.

Єнніфер наблизилась до моноліту, поклала долоню на шерохувату поверхню каменю, обережно струсила з нього пилюку і сухе листя.

- Ті, які вважають магію наукою – почала – теж мають рацію, Цирі. А тепер під’їдь до мене.

Дівчинка, ковтнувши слину, наблизилась. Чародійка обвила її руками.

- Запам’ятай – повторила. – Магія є Хаосом, Мистецтвом і Наукою. Є прокляттям, благословінням і прогресом. Все залежить від того, хто користується магією, як і з якою метою. А магія є всюди. Всюди довкола нас. Легко доступна. Досить протягнути руку. Дивись. Я витягну руку.

Кромлех відчутно затремтів. Цирі почула глухий, віддалений гук, долинаюче з-під землі стугоніння. Вереск захвилювався, зігнутий вітром, який раптом ринув на височину. Небо раптово потемніло, закрите хмарами, що неслись з несамовитою швидкістю. Дівчинка відчула на обличчі краплі дощу. Примружила очі від вогню блискавок, від яких раптово запломенів горизонт. Мимовільно притулилась до чародійки, до її чорного, пахнучого бузком і аґрусом волосся.

- Земля, якою ступаємо. Вогонь, який не згасає в неї всередині. Вода, з якої вийшло все життя і без якої це життя є неможливим. Повітря, яким дихаємо. Достатньо витягнути руку, щоб над над ними запанувати, змусити до послуху. Магія є всюди. Є в повітрі, у землі і у вогні. І є за дверима, які Кон’юнкція Сфер перед нами закрила. Звідти, з-за замкнених дверей, магія іноді протягує руку до нас. За нами. Знаєш про це, правда? Ти вже відчула доторк магії, торкання руки з-за замкнених дверей. Той доторк наповнив тебе страхом. Такий дотик наповнює страхопм кожного. Бо у кожному з нас є Хаос і Порядок, Добро і Зло. Але над цим можна і слід панувати. Цього треба навчитись. І ти цього навчишся, Цирі. Про це я розповідаю тобі тут, біля цього каменю, який від непам’ятних часів стоїть на місті протікання аорт жил сили. Торкнись його.

Брила тремтіла, вібрувала, і разом з нею тремтіла і вібрувала вся височина.

- Магія витягла руку за тобою, Цирі. По тебе, дивна дівчино, Несподіванко, Дитя Старшої Крові, Крові Ельфів. Дивна дівчино, вплетена у Рух і Зміну, у Знищення і Відродження. Призначена і є Призначенням. Магія простягає по тебе руку з-за закритих дверей, по тебе, маленька крупинка піску у шестірнях Годинника Долі. Витягує за тобою свої пазурі Хаос, який зовсім не впевнений, чи ти станеш його знаряддям, чи теж перешкодою в його планах. Те, що Хаос показує тобі в снах, це є саме та невпевненість. Хаос боїться тебе, Дитя Призначення. І хоче зробити, щоб ти відчувала страх.

Луснула блискавка, протяжно гримнув грім. Цирі тремтіла від холоду і жаху.

Хаос не може показати тобі, що він таке насправді. Він показує тобі більше майбутнє, показує те, що трапиться. Хоче зробити, щоб ти боялась прийдешнього, щоб страх перед тим, що спіткає тебе, і твоїх близьких, почав керувати тобою, щоб цілковито заволодів тобою. Тому Хаос і надсилає сни. Покажеш мені зараз, що ти бачиш у снах. І будеш боятися. А потім забудеш і запануєш над переляком. Дивись на мою зірку, Цирі. Не відводь з неї очей!

Блиснуло. Загриміло.

- Кажи! Розповідаю тобі!

Кров. Вуста Єнніфер, потріскані й розбиті, безголосо ворушаться, кровоточать Білі копита миготять у галопі. Кінь ірже. Стрибок. Провалля, безодня. Політ, нескінченний політ. Безодня…

У глибині безодні дим. Сходи, що ведуть вниз. Va'esse deireadh aep eigean. «Щось закінчується… Що? Elanie blath, Feainnewedd... Дитя Старшої крові?» Голос Єнніфер здається долинає здалеку, є глухим, будуть відлуння серед кам’яних стін, що стікають вологою. Elaine blath...

- Кажи!

Фіалкові очі блищать, палають на схудлому, скорченому, почорнілому від муки обличчі, прикритому бурею сплутаного, брудного чорного волосся. Темрява. Вологість. Сморід. Страхітливий холод кам’яних стін. Холодне залізо на зап’ястках рук, на кісточках ніг…

Прірва. Дим. Сходи ведуть вниз. Сходи, якими треба зійти.Треба, бо… Бо щось закінчується. Бо приходить Tedd Deireadh, Час Кінця, Час Вовчої Заметілі. Час Білого Холоду і Білого Світла…