Слава ЗСУ!

Не скажу.

Найбільше я боюся двох маятників. Двох одразу. І вітряка, але тільки тоді, коли він швидко запущений. І є ще другий тягар, бо я до цього часу мушу з тією, ну… з стра…Страхуванням. Ламберт сказав, що я чмо і невдаха, але це зовсім неправда. Мені Геральт сказав, що маю трохи інакший центр важкості, бо є дівчинкою. Просто мушу більше тренуватись, зіба що… Хочу тебе про щось спитати. Можу?

Якщо ти занаєшся на магії і на закляттях… Якщо вмієш чарувати… Чи могла б ти зробити так, щоб я була хлопцем?

Ні – відрізала Трісс льодяним тоном. – Не могла б.

Гм.. – мала Відьмачка явно стривожилась.

А чи ти могла б принаймні…

Принаймні що?

Чи могла б ти зробита так, щоб я не мусила… - Цирі залилась рум’янцем. – Скажу на вухо.

Кажи – Трісс нахилилась. – Слухаю.

Цирі, почервонівши ще більше, наблизила обличчя до каштанового волосся чародійки.

Трісс рвучко випросталась, а її очі запалали.

Сьогодні? Зараз?

Ага.

Холера ясна і чортова! – вереснула чародійка і копнула стілець так, що він з гуркотом вдарився об двері, скинувши щурячу шкуру. – Зараза, мор, проказа і сифіліс! Думаю, що я позабиваю тих клятих дурнів!

*****

Заспокойся, Мерігольд! – сказав Ламберт. – Ти абсолютно нездорово і безпричинно розхвилювалась.

Не повчай мене! – І припини звертатись до мене «Мерігольд»! А найкраще буде, якщо вагалі замовкнеш. Не до тебе говорю. Веземіре, Геральте, чи бачив хтось з вас, як ця дитина страшно замордована? Вона не має на тілі жодного здорового місця!

Дитинко – поважно сказав Веземір. – Не дай себе поглинути емоціям. Ти виховувалась інакше, звикла до іншого виховання дітей. Цирі походить з Півдня, там дівчаток і хлопців виховують цілком однаково, без жодної різниці, так як серед ельфів. На поні її всаджено, коли мала п’ять років, а коли мала вісім їздила на полювання. Її навчено користуватись луком, спосом, мечем. Для Цирі синець не новина…

Не розповідайте мені дурниць – зачервонілась Трісс. – Не вдавайте дурних. Це не поні, не верхова їзда, чи сани. Це Каер Морхен! На тих ваших вітряках і маятниках, на вашій Мордовані поламали кістки і поскручували собі карки десятки хлопців, міцні та загартовані волоцюги, схожих на вас, зібраних по дорогах, і витягнених з канав. Жилавих, добре навчених коротким життям зірвиголів і гультяїв. Які шанси має Цирі? Навіть вихована на Півдні, навіть по-ельфійськи, навіть під рукою такої ірод-баби, як Левиця Каланте, ця мала була і є князівною. Ніжна шкіра, дрібна будова, легкий кістяк… Це дівчинка! Що ви хочете з нею зробити? Відьмака?

Ця дівчинка – тихо і спокійно відізвався Геральт – ця делікатна і дрібна князівна вижила у різанині в Цинтрі. Полишена тільки сама на себе прокладала собі дорогу через когорти Нільфгаарду. Зуміла прослизнути поміж гарцюючими повсюдно мародерами, які грабували і мордували все живе. Протрималась два тижні в лісах Заріччя цілком сама. Бродила протягом місяця з групою втікачів, тяжко гаруючи на рівних з усіма і разом з усіма голодуючи. Майже півроку працювала на ріллі і при знаряддях, прийнята у хлопській родині. Повір мені, Трісс, життя дало їй досвід, навчило її та загартувало не гірше, аніж подібних до нас гультяїв, зібраних до Каер Морхену з путівців. Цирі не слабша від нам подібних, небажаних виродків, підкинених відьмакам у корчмах як кошенят, у плетених кошиках. А її стать? Яке це має значення?

Ти ще питаєш? Ще смієш про це питати? – крикнула чародійка. – Яке це має значення? А таке, що дівчина, не схожа на вас, має свої власні дні! І дуже важко це переносить! А ви хочете, щоб вона випльовувала легені на Мордовані і на якихось холерних вітряках!

Хоч і зла, Трісс отримала розкішне задоволення при вигляді збаранілих мін молодих відьмаків і раптово відвислої щелепи Веземіра.

Навіть не здогадувались – кивнула головою зі спокійним, занепокоєним, лагідним виразом. – Вихователі від сьомої болісті. Вона соромилась сказати вам про те, бо навчена, що про такі випадки не говориться з чоловіками. І соромиться слабкості, болю, того, що є не така вправна. Чи хто-небудь з вас про це подумав? Зацікавився тим? Чи спробував зрозуміти, шо з нею не так? А може вона перший раз у житті кровила тут у вас, у Каер Морхені? І плакала ночами, не знаходячи в нікого співчуття, розради, чи навіть розуміння? Чи хтось з вас взагалі про це подумав?

Припини, Трісс – тихо зойкнув Геральт. – Досить. Донесла те, що ти хотіла донести. А може більше, ніж хотіла.

Холера би це взяла – вилаявся Коен. – Добрими ж ми дурнями виявились. Ех, Веземіре, що ти…