Слава ЗСУ!

Трісс – почав Геральт – послухай…

Ні, то ти послухай. Ви не піддавали Цирі різкій мутації, не торкались гормонів, не пробували еліксири і Трави. І за це вам хвала. Це було розумно, відповідально, людяно. Не зашкодили їй отрутами, тому тим більше не можна вам калічити її зараз.

Про що ти говориш?

Грибки, секрети яких так стережете – пояснила вона – насправді тримають дівчину у чудовій кондиції і зміцнюють її м’язи. Зілля забезпечують ідеальний обмін речовин і прискорюють розвиток. Все разом, за допомогою виснажливих тренувань, викликає однак певні зміни в будові тіла. У жировій тканині. Це є жінка. Якщо ви не скалічили її гормонально, не калічте фізично. Може коолись комусь з вас буде шкода, що так безоглядно позбавили її жіночих… атрибутів. Розумієте, про що мова?

Аякже – зазначив Ламберт, безсоромно дивлячись на бюст Трісс, що напинав метеріал сукні. Ескель кашлянув і спопелив молодого відьмака очима.

На цей момент – спитав повільно Геральт, також ковзнувши поглядом ними – ти не виявила у неї нічого незворотного, маю надію?

Ні – усміхнулась. – На щастя ні. Розвивається здорово і нормально, збудована як молода дріада, приємно подивитись. Але будьте помірнішими у застосуванні прискорювачів, прошу вас про це.

Виконаємо – промовив Веземір. – Дякуємо за пересторогу, дитинко. Що ще? Ти говорила про три… поради.

Так. Ось друга: не можна допустити, аби Цирі тут здичавіла. Вона мусить мати контакт зі світом. Мусить отримати гідну освіту і підготовку до реального життя. На разі нехай собі махає мечем. Відьмачки без мутації з неї не зробите, але відьмацький тренінг їй не зашкодить. Часи зараз важкі і небезпечні, буде вміти захищатись, якби мусіла. Як ельфиня. Але ви не можете ховати її живцем тут, на відлюдді. Мусить увійти у нормальне життя.

Її нормальне життя спломеніло разом з Цинтрою – моргнув Геральт. – Що ж, але Трісс, як зважди маєш рацію. Тільки подумаймо про це. Коли прийде весна, завезу її до храмової школи. До Неннеке, до Елландеру.

Це дуже добра думка і мудре рішення. Неннеке – виняткова жінка, а храм богині Мелітеле – виняткове місце. Безпечне, надійне, яке гарантує гідну дівчинки освіту. Цирі вже знає?

Знає. Скандалила декілька днів, але врешті прийняла це. Тепер навіть нетерпляче виглядає весну, піднесена перспективою подорожі до Темерії. Її цікавить світ.

Як і мене в її віці – усміхнулась Трісс. – А це небезпечно наближає нас до третьої поради. Ви наєте якої. Не робіть дурних мін. Я чародійка, пам’ятаєте? Не знаю, скільки часу вам знадобилось, щоб виявити магічні здібності Цирі. Мені для цього було потрібно менше, ніж півгодини. Після цього я вже знала, ким, вірніше чим, є ця дівчинка.

А чим є?

Витоком.

Неможливо!

Можливо. Навіть точно. Цирі є Витоком, має здібності медіума. Більше того, я дуже, дуже непокоюсь за цю її здібність. І ви, кохані відьмаки, добре про це знаєте. Ви зауважили ту здібність, вона вас теж занепокоїла. Тільки і виключно для цього ви викликали мене до Каер Морхену, правда? Маю рацію? Тільки і виключно для цього?

Так – підтвердив по хвилі мовчання Веземір. Трісс полегшено тихо зітхнула. За мить до цього боялась того, що це підтвердить саме Геральт.

*****

Наступного дня впав перший сніг, спершу дрібний, але він швидко перейшов у заметіль. Падав усю ніч, а ранком мури Каер Морхену потонули в заметах. Про бігання Мордовнею не могло бути мови, тим більше, що Цирі почувалась не найкраще. Трісс підозрювала, що відьмацькі «прискорювачі» могли бути причиною розладів менструації. Однак певності не мала, про їх специфіку практично нічого не знала, а Цирі була, без всякого сумніву, єдиною дівчинкою у світі, якій їх давали. Відьмакам про свої підозри не повідомила. Не хотіла їх турбувати і нервувати, воліла застосовувати власні способи. Вона напоїла Цирі еліксирами, зав’язала їй під сукенкою на талії шнурочок з активним ясписом і заборонила перевантаження, а особливо дикі гонитви з мечем за щурами.

Цирі нудилась, сонно швендяла замком, зрештою, за браком інших розваг, долучилась до Коена, що чистив стайню, доглядав за кіньми та ремонтував упряж.

Геральт, до люті чаклунки, пропадав десь і з’явився тільки під вечір, тягнучи застрелену козу. Трісс допомогла йому випатрати здобич, Хоч і жахливо бридилась запахом м’яса і крові, хотіла бути ближче до Відьмака. Близько. Як найближче. У ній росла холодна, завзята рішучість. Вона більше е мала бажання спати сама.

Трісс! – раптом вереснула Цирі, з тупотом збігаючи сходами. – Чи можна сьогодні спати з тобою? Трісс, дуже прошу, погоджуйся! Прошу тебе, Трісс!