Слава ЗСУ!

знайди книгу для душі...

Читай онлайн! Читай онлайн українською безкоштовно > Книги > Кров ельфів Том 1.

Веземіре – Трісс розвернулась на Кріслі. – Скажи йому замовкнути, бо заважає.

Розумна – сказав спокійно Ламберт – а не про все ще знаєш. Дивися. – Витягнув руку в напрямку вогнища, химерно склав пальці. У комині загуділо і завило, полум’я раптом бухнуло, засяяв жар, сипонув іскрами. Геральт, Веземір і Ескель неспокійно подивились на Сирі, але дівчинка не звернула уваги на захоплюючий феєрверк.

Трісс схрестила руки на грудях, виклично подивилась на Ламберта.

- Знак Аард – спокійно ствердила. – Хотів мене вразити? За допомогою такого самого жесту, підсиленого концентрацією, зусиллям волі і закляттям, я можу вмить викинути поліна з каміна, так високо, що будете думати, що це зірки.

- Ти можеш – визнав. – Але Цирі ні. Вона не в змозі скласти знаку Аард. Ані якого небудь іншого. Пробувала сотні разів і нічого. А сама знаєш, що для наших Знаків вистачає мінімуму здібностей. А тому Цирі не має їх навіть мінімально. Вона є абсолютно нормальною дитиною. Немає найменших здібностей, є просто антиталантом. А ти нам тут розповідаєш про Витік, пробуєш лякати…

Витік – холодо пояснила – не контролює своїх умінь, не панує над ними. Це медіум, щось на зразок передавача. Несвідомо контактує з енергією, несвідомо це перериває. А коли намагається це контролювати, то виходить так, як при спробах складання Знаків, нічого не виходить. І нічого не виходить не тільки пр сотнях, але й при тисячах спроб. Це типово для Витоку. Але якогось дня приходить момент, коли Витік не силуючись, не напружуючись, думаючи про синій мигдаль чи про ковбачу з капустою, грає в кості, забавляється з кимось у ліжку, длубається в носі… і раптом щось стається. На приклад, дім спалахує. Буває, що й пів міста спалахує.

Перебільшуєш, Мерігольд.

Ламберте – Геральт випустив медальйон, поклав долоні на стіл. - По перше, не звертайся до Трісс «Мерігольд», багато разів просила тебе. По друге. Трісс не перебільшує. Я на власні очі бачив у дії матусю Цирі, королівну Паветту. Скажу вам, було на що подивитись. Не знаю, чи була Витоком, але ніхто не підозрював її у здібності, поки вона майже не спопелила королівський замок у Цинтрі.

Треба думати – промовив Ескель, запалюючи свічки у наступному підсвічнику – що Цирі може успадкувати це генетично.

Не тільки може – повідав Веземір. – Вона успадкувала. З одного боку, Ламберт має рацію. Цирі неспроможна складати Знаки. З іншого боку… Всі ми бачили…

Замовк, подивився на Цирі, які радісним писком святкувала здобуту власну перевагу у грі в долоньки. Трісс бачила усмішку на обличчі Коена і не сумнівалась, що він довзолив їй виграти.

І це – зазначила глузливо – Всі бачили. Що бачили? У яких обставинах це побачили? Чи вам не здається, хлопці, що прийшов час для більш відвертої розмови? До чорта, повторюю, збережу секрет. Даю вам слово.

Ламберт подивився на Геральта, Геральт згідливо кивнув головою. Молодий відьмак встав, зняв з високої полиці великий, чотирикутну кришталеву карафу і менший флакон. Перелив вміст флакона в карафу, кілька разів нею струсонув, налив прозору рідину до кубку, що стояв на столі.

Випий з нами, Трісс.

Хіба правда така страшна – глумливо – що на тверезо не можна про неї мені розповісти? Щось треба відрізати, щоб її вислухати?

Не вимахуйся. Ковтай. Легше зрозумієш.

А що це?

Біла чайка.

Що?

Легкий засіб – усміхнувся Ескель – для гарного сну.

Бляха! Відьмацький галюциноген?

Біла чайка є дуже м’якою. Це Чорна є галюциногенною.

Якщо в тій рідині є магія, мені не можна брати цього до рота!

Виключно натуральні складники – заспокоїв її Геральт, але міну, як зауважила, мав знічену. Мабуть боявся питань про склад еліксиру. – І сильно розбавлені водою. Ми б не пропонували нічого, щоб могло зашкодити.

Шипуча рідина з дивним смаком вдарила холодом у стравохід, розлившись теплом по тілу. Чародійка провела язиком яснами і піднебінням. Не зуміла розпізнати жодного сладника.

- Ви дали Цирі напитись цієї… чайки – зрозуміла. – І потім…

- Це був напад – перервав її швидко Геральт. – Першого вечора, зразу по приїзді… Хотіла пити, чайка стояла на столі. Поки встигли відреагувати, вона випила ковток. І впала у транс.

- Наїлися ми страху – визнав Веземір і зітхнув. – Ой, наїлися, дитинко. По саме гордло.

- Почала говорити не своїм голосом – зазначила спокійно чародійка, дивлячись у очі відьмаків, що блищали у світлі свічок. – Почала говорити про речі і справи, якиз не могла знати. Почала… пророкувати. Правда. Що казала?

- Дурниці – відповів сухо Ламберт. – Позбавлені сенсу марення.

Попередня
-= 28 =-
Наступна
Коментувати тут. Постів 4.

Останній коментар

Тіна 04.08.2022

Таке враження, що текст друкували або
п'яні, або з великого бодуна.


Поціновувач цікавих книг 03.05.2020

Дуже багато орфографічних помилок в творі.


  25.07.2014

Немножко скучно


Додати коментар