Слава ЗСУ!

знайди книгу для душі...

Читай онлайн! Читай онлайн українською безкоштовно > Книги > Кров ельфів Том 1.

- Не сумніваюсь – подивилась на нього - прекрасно, що дійшли з тобою порозуміння. Марення то твоя спеціальінсть, переконуюсь в тому кожного разу, як відкриєш рота. Тому зроби мені послугу і не відкривай його якийсь час. Добре?

- Цього разу – спокійно сказав Ескель, потираючи шрам на щоці. – Ламберт має слушність, Трісс. Тоді, після того, як випила чайки, Цирі справді говорила так, що нічого не можна було зрозуміти. Тоді, першого разу, то було белькотіння. Тільки після…

Замовк. Трісс похитала головою.

Тільки другого разу почала говорити осмислено – здогадалась. – Отже, був і другий раз. Теж після наркотику, випитому через вашу неуважність?

Трісс – підняв голову Геральт. – Не час для злостивих дотепів. Нас це не тішить. Вона не хоче про це говорити, але вона безсумнівно бачила у Цинтрі і в Ангрені речі які дитина не повинна бачити. Боїмось, що її навіть хтось… скривдив. Це повертається у снах. Зазвичай це легко заспокоюється, засинає без клопоту. Але одного разу після прибуття… знову була у трансі. Говорила знову чужим, неприємним… злим голосом. Говорила виразно і осмислено. Пророкувала. Віщувала. І вивіщувала нам…

Що? Що, Геральте?

Смерть – лагідно відповів Веземір. – Смерть.

Трісс подивилась на Цирі, пронизливо звинувачуючи Коена у шахрайстві у грі. Коен обійняв її, засміявшись. Чародійка раптом зрозуміла, що ніколи не чула, щоб хтось з відьмаків сміявся.

Кому? – запитала коротко, втупившись у Коена.

Йому – відповів Веземір.

І мені – додав Геральт.

Після пробудження…

Нічого не пам’ятала. А ми не задавали питань.

Слушно. Щодо того пророцтва… Було конкретне? Докладне?

Ні – Геральт подивився їй просто в очі. – Плутано. Не питай про це, Трісс. Нас не турбує зміст ворожінь і марень Цирі, але те, що з нею справді відбувається. Не про себе турбуємся, тільки про...

Обережно – застеріг Веземір. – Не кажи про це при ній.

Коен наблизився до столу, несучи дівчинку на плечах.

- Побажай усім доброї ночі, Цирі – зазначив. – Побажай доброї ночі цим нічним совам. Ми йдемо спати.

Північ близько. За хвилину Мідінваерне закінчиться. Зранку з кожним днем весана ближче!

Я хочу пити – Цирі зіскочила з його плечей, потягнувшись за кубком Ескеля. Відьмак спритно відсунув посуд з-поза меж досяжності її рук, вхопивши дзбанок з водою. Трісс швидко підхопилась.

Прошу – подала дівчинці свій наполовину повний келих, одночасно значуще схопивши Геральта за плече і дивлячись в очі Веземіра. – Пий.

Трісс – прошепотів Ескель, дивлячись на Цирі, яка жадібно пила. – Що ти робиш? Адже це…

Прошу, ні слова.

Довго чекати на ефект не довелося. Цирі раптом застигла, тихо скрикнула, широко усміхнулась, закрутилась у піруеті, затанцювала на пальцях. Вона закрила очі, розпростерла руки. Засміялась, закрутилась у піруеті, затанцювала на пальцях. Ламберт блискавичним рухом прибрав стілець, що стояв на дорозі, Коен став між танцюючою і димоходом комина.

Трісс підхопилась, витягла з-за декольте амулет, оправлений у срібло сапфір на тонкому ланцюжку. Міцно стисла його у руці.

Дитинко… - ойкнув Веземір. – Що ти виробляєш?

Знаю, що роблю - відповіла гостро. – Дівчинка впала у транс, а я вступаю з нею у психічний контакт. Увійду у неї. Я ж вам казала, вона є чимось на зразок магічного передавача, мушу бачити, що передає, як і де проходить аура, як вона перетворюється. Сьогодні Мідінваерне, вигідна ніч для такого починання.

Не подобається мені це – нахмурився Геральт. – Це мені абсолютно не подобається.

Якщо хтось з нас отримає епілептечний напад – чародійка злегковажила його слова – знаєте, що робити. Патик у зуби, притримати, зачекати. Голови до гори, хлопці. Я робила це не раз.

Цирі перестала танцювати, зсунулась на коліна, витягнула руки, опустила голову на коліна. Трісс притулила до скроні вже теплий амулет, прошепотіла формулу закляття. Закрила очі, зосередилась і вислала імпульс.

Море зашуміло, хвилі з гуркотом ударяли у скелястий берег, високими гейзерами вибухаючи серед валунів. Махнула крилами, ловлячи солоний вітер. Невимовно щаслива спікірувала вниз, наздогнала зграю товаришок, торкнулась пазурями об гребені хвиль, знову злетіла у небо, зронюючи краплі, піднялась, кидана вітром, що шумів у великих перах крил і стернових перах. Сила навіювання, подумала тверезо. Це тільки сила навіювання. Чайка! Тріііісс! Трііісс!

Цирі? Де ти?

Трііісс!

Крик чайок стих. Чародійка як і раніше відчувала на обличчі мокрі бризки голубів, але під нею вже не було моря. А власне було – але це було море трави, безкінечна, сягаюча горизонту рівнина. Трісс з жахом відзначила, що те, що бачить, це панорама верхньої частини з пагорбу Содден. Але це не був Пагорб. Це не міг бути Пагорб.

Попередня
-= 29 =-
Наступна
Коментувати тут. Постів 4.

Останній коментар

Тіна 04.08.2022

Таке враження, що текст друкували або
п'яні, або з великого бодуна.


Поціновувач цікавих книг 03.05.2020

Дуже багато орфографічних помилок в творі.


  25.07.2014

Немножко скучно


Додати коментар