Слава ЗСУ!

Розмовляють при мені відверто, без збентеження, подумала, відчуваючи, як її руки знову починають тремтіти від злості. Зовсім зі мною не рахуються. Взагалі не звертають уваги. Так, ніби була дитиною. Розмовляють при мені про Геральта, у моїй присутності, але їм не можна, бояться. Я є…

Ким?

- Ти знову, Неннеке – зазначила чародійка – як завжди розважаєшся аналізом чужих емоцій, і що найгірше, інтерпретуєш їх на власний розсуд!

- І пхаю носа у чужі справи?

- Я не хотіла цього говорити – Єнніфер тріпнула чорними кучерями, а кучері заблищали і згорнулись як змії. – Дякую, що ти зробила це за мене. А тепер змінемо тему, прошу. Бо та, яку зачепили, є винятково дурною. Аж соромно перед нашою молодою адепткою. А щодо розуміння, про яке ти мене просиш… Буде розуміння. З сердечністю можуть бути труднощі, хоча загальновідомим є те що я не маю такого органу. Але якось собі дам раду. Правда, Несподіванко?

Усміхнулась до Цирі, а Цирі всупереч собі, всупереч злості і роздратуванню, мусила відповісти усмішкою. Бо усмішка чародійки була несподівано милою, щирою і сердечною. І дуже, дуже гарною.

*****

Вислухала промову Єнніфер, демонстративно відвернувшись спиною, вдаючи, що вся її увага присвячена джмелеві, який гудів у квітці однієї з мальв, що росли під стіною святині.

- Мене ніхто про це не питав – буркнула.

- Про що тебе ніхто не питав?

Цирі закрутилась у півпіруеті, зі злості тріснувши кулаком у мальву. Джміль відлетів з гнівним зловорожим гудінням.

- Ніхто мене мене не питав, чи я хочу, щоб ти мене вчила! – Єнніфер вперла кулаки у стегна, її очі зблиснули.

- Що за збіг обставин - просичала – Уяви собі, що мене теж ніхто не питав, чи я маю бажання тебе вчити. Бажання тут не має ніякого значення. Я не витрачаю час на аби кого, а ти, попри перше враження, можеш ще виявитись аби ким. Мене попросили, щоб я пересвідчилась, що з тобою є. Щоб дослідила, що у тобі сидить і чим це тобі загрожує. А я, хоч і не без опору, погодилась.

- Але я ще не згодилась на це! – Чародійка підняла руку, ворухнула долонею. Цирі відчула, як у неї запульсувало у скронях, а у вухах зашуміло так, як при заковтуванні слини, але значно сильніше. Відчула сонливість і зневладнюючу слабкість, втомливий тягар шиї, м’якість колін.

Єнніфер опустила долоню і відчуття моментально зникло.

- Уважно вислухай мене, Несподіванко – сказала. – Я можу без хусиль зурочити тебе, загіпнотизувати чи вввести у транс. Я можу тебе спаралізувати, силоміць напоїти еліксиром, роздягти до гола, покласти на стіл і вивчати кілька годин, роблячи перерви на їжу, а ти будеш лежати і дивитись у стелю, не в змозі ворухнути навіть очними яблуками. Я б вчинила так з першою-ліпшою шмаркачкою. З тобою я не хочу так чинити, бо з першого погляду видно, що ти дівчина розумна і горда, що маєш характер. Не хочу принижувати ані тебе, ані себе. Перед Геральтом. Бо це він мене просив, щоб я вивчила твої здібності. Щоб допомогла тобі дати раду з ними.

- Тебе просив Геральт? Чому? Він мені нічого про це не казав! Не питав мене взагалі…

- Ти вперто повертаєшся до цього – обірвала чародійка. – Ніхто тебе не питав про рішення, ніхто не утруднював себе, щоб дізнатись, чого ти хочеш, а чого не хочеш. Хіба ти дала приводи, щоб тебе вважали за непокірного, упертого шмаркача, якому не варто задавати таких питань? Але я ризикну, задам тобі питання, якого ніхто тобі не задавав. Чи піддашся тестам?

- А що це буде? Що то таке за тести? І для чого…

- Я вже тобі пояснювала. Якщо не зрозуміла, погано. Не маю наміру шліфувати твоє сприйняття, ані працювати над інтелектом. Протестувати можна як розумну, так і дурну.

- Я не дурна! І все зрозуміла!

- Тим краще.

- Але я не надаюсь на чарівницю! Не маю жодних здібностей! Я ніколи не буду чарівницею і не хочу бути! Я призначена Гераль… Я призначена бути відьмачкою! Я приїхала сюди тільки на короткий час! Скоро повернусь до Каер Морхену…

- Ти наполегливо втуплюєшся у моє декольте – сказала холодно Єнніфер, злегка мружачи фіалкові очі. – Ти бачиш у ньому щось незвичайне, чи це тільки звичайна заздрість?

- Ця зірка… - буркнула Цирі. – З чого вона? Ті каміньчики рухаються і так дивно світяться…

- Пульсують – усміхнулась чародійка. – Це активні діаманти, вбудовані в обсидіан. Хочеш побачити зблизька? Торкнутись?

- Так… Ні! – Цирі відступила, зі злості труснула головою, бажаючи відігнати від себе легкий запах бузини і аґрусу, що бив від Єнніфер. – Не хочу! Для чого це мені? Зовсім нічого! Я Відьмачка! Не маю жодної здібності до магії! Не підходжу я у чарівниці, бо це ж ясно, бо я… І взагалі…