Слава ЗСУ!

знайди книгу для душі...

Читай онлайн! Читай онлайн українською безкоштовно > Книги > Кров ельфів Том 1.

Чародійка всілась на кам’яну лаву, що стояла під стіною і зосередилась на огляді нігтів.

- … і взагалі – закінчила Цирі. – Я мушу подумати.

- Ходи сюди. Сядь біля мене.

Скорилась.

- Я мушу мати час для роздумів – сказала невпевнено.

- Слушно - Єнніфер кивнула головою, далі втупившись у нігті. – Це вадлива справа. Вимагає роздумів.

Обидві мовчали якусь хвилину. Адептки, що прогулювались парком, зацікавлено зиркали на них, шепотілись, хихотіли.

- Ну?

- Що… ну?

- Надумала?

Цирі зірвалась на рівні, пирхнула, тупнула.

- Я… я… - ахнула, задихаючись від люті. – Ти собі жартуєш зі мною? Мені потрібен час! Я мушу подумати! Довше! Хоча б цілий день і ніч!

Єнніфер подивилась їй в очі, а Цирі скорчилась під тим поглядом.

Прислів’я говорить – сказала повільно чародійка – що ніч приносить пораду. Але у твоєму випадку, Несподіванко, ніч може принести тільки черговий кошмар. Знову прокинешся від крику і болю, облита потом, знову будеш боятись, боятись того, що бачила, будеш боятись того, чого не зможеш згадати! І тієї ночі вже не буде сну. Буде жах. До світанку.

Дівчинка затремтіла, опустила голову.

- Несподіванко – голос Єнніфер незначно змінився. – Довіряй мені.

Плече чародійки було теплим. Чорний оксамит сукні аж просив про доторк. Запах бузини і аґрусу розкішно дурманив. Обійми заспокоювали і вмиротворювали, розслабляли, пом’якшували збудження, заспокоювали злість і бунтаврство.

- Піддашся тестам, Несподіванко.

- Піддамся – відповіла, розуміючи, що взагалі не мусила відповідати. Бо це взагалі не було запитанням.

- Я вже не розумію нічого – сказала Цирі. – Спершу кажеш, що я маю здібності, бо маю ці сни. Але ти хочеш робити проби і перевірити… То як це? Маю здібності, чи не маю?

- На це питання дадуть відповіді тести.

- Тести, тести – скривилась. – Я не маю здібностей, кажу тобі, бо якби мала, то я б, напевно, знала, хіба ні? А якби, цілком випадково, мала, то що тоді?

- Є дві можливості – байдуже повідомила чародійка, відкриваючи вікно. – Здібності треба буде або загасити, або навчитись панувати над ними. Якщо ти здібна і хочеш цього, я спробую дати тобі деякі елементарні знання про магію.

- Що це значить «елементарні»?

- Початкові.

Вони саме були у великій кімнаті, яку Неннеке призначила для чародійки, яка розміщувалась біля бібліотеки, у бічному, не вживаному крилі будинку. Цирі знала, що ця кімната призначена гостям. Знала, що Геральт, коли бував у храмі, мешкав саме тут.

- Ти захочеш мене вчити? – всілась на ліжку, провівши долонею по адамастовій ковдрі. – Ти захочеш мене звідси забрати, так? Нікуди я з тобою не поїду!

- Поїду звідси сама – холодно сказала Єнніфер, розв’язуючи ремені в’юків. – І клянусь тобі, не буду сумувати. Я вже казала, буду тебе наставляти тільки тоді, коли цього захочеш. І можу робити це тут, на місці.

- Як довго будеш мене нас… Вчити?

- Так довго, як захочеш – чародійка схилилась, відкрила комод, витягла з неї стару шкіряну торбу, ремінь, два обшитих хутром черевика і глиняну, обплетену лозою баклагу. Цирі почула, як лається під носом, одночасно усміхаючись, побачила, як ховає знахідки назад до комоду. Зрозуміла, кому це належало. Хто їх там залишив.

- Що це значить, як довго захочу? – спитала. – Якщо я знуджуся, або мені не сподобається ця наука…

- То закінчимо науку. Вистачить, що ти мені про це скажеш. Або покажеш.

- Покажу? Як?

- Якщо ти погодишся на навчання, я вимагатиму абсолютного послуху. Повторюю: абсолютного. Якщо тобі колись набридне наука, вистачить виявити непослух. Тоді негайно навчання закінчиься. Зрозуміло?

Цирі кивнула головою, лупнувши на чародійку зеленими очима.

- По друге – продовжувала Єнніфер, розпаковуючи в’юки – буду вимагати абсолютної щирості. Переді мною нічого не можна буде приховувати. Нічого. Якщо відчуєш, що з тебе досить, достатньо буде почати брехати, прикидатись, вередувати або замкнутись у собі. Якщо ж я тебе про щось спитаю, а ти не відповіси відверто, це теж буде означати негайний кінець навчання. Ти мене зрозуміла?

- Так – промовила Цирі. – А чи та… щирість… Чи діє вона в обидва боки? Чи буде змога… задавати питання тобі?

Єнніфер подивилась на неї, а її вуста глузливо скривились.

- Очевидно – відповіла за мить. – Це само собою зрозуміле. У цьому й полягатиме наука й опіка, яку я маю намір тобі надати. Щирість буде двохсторонньою. Можеш задавати мен питання. Кожної миті. А я ни них відповім. Щиро.

- На кожне запитання?

- На кожне.

Попередня
-= 98 =-
Наступна
Коментувати тут. Постів 4.

Останній коментар

Тіна 04.08.2022

Таке враження, що текст друкували або
п'яні, або з великого бодуна.


Поціновувач цікавих книг 03.05.2020

Дуже багато орфографічних помилок в творі.


  25.07.2014

Немножко скучно


Додати коментар