Слава ЗСУ!

- ...дев\'ять, десять, одинадцять, дванадцять... Дуглас повільно рушив через лужок.

- Томе, що це ти там лічиш?

- ...тринадцять, чотирнадцять... помовч... шістнадцять, сімнадцять... Цикади... вісімнадцять, дев\'ятнадцять...

- Цикади?

- А чорт! - Том забрав руки від очей.- Чорт, чорт, чорт!

- Стережись, почують, як ти лаєшся.

- Чорт, чорт, чорт, нечиста сила! - крикнув Том.- Тепер мушу починати все з початку. Я рахував, скільки [503] разів сюркнуть цикади за п\'ятнадцять секунд.- Він підняв свого дводоларового годинника.- Треба порахувати, додати тридцять дев\'ять, і дізнаєшся, скільки в цю хвилину градусів тепла.- Він подивився на годинник, заплющив одне око, нахилив голову вбік і знову зашепотів:- Раз, два, три...

Дуглас ліниво повернув голову й прислухався. Здавалось, у розжареному білястому небі здригався й бринів напнутий мідний дріт. Знов і знов, наче електричні розряди, падали з оглушених дерев і потужно били у вуха ті пронизливі металічні звуки.

- ...сім,- лічив Том,- вісім...

Дуглас поплентав на веранду. Болісно мружачи очі, зайшов у передпокій. Постояв трохи, тоді повернувся на веранду й мляво гукнув Тома.

- Зараз рівно вісімдесят сім градусів за Фаренгейтом.

- ...двадцять сім, двадцять вісім...

- Гей, Томе, ти чуєш?

- Чую... тридцять, тридцять один... Іди геть!.. Тридцять три, тридцять чотири...

- Можеш далі не рахувати, осьде на градуснику за дверима вісімдесят сім, і ще піднімається, то й не потрібні ніякі цвіркуни.

- Цикади!.. Тридцять дев\'ять, сорок... Не цвіркуни!.. Сорок два...

- Вісімдесят сім градусів. Я думав, тобі цікаво знати.

- ...сорок п\'ять... це ж у домі, а не надворі!.. Сорок дев\'ять, п\'ятдесят! П\'ятдесят один, п\'ятдесят два, п\'ятдесят три! П\'ятдесят три плюс тридцять дев\'ять буде... дев\'яносто два градуси!

- Хто сказав?

- Я сказав! Не вісімдесят сім за Фаренгейтом, а дев\'яносто два за Сполдінгом!

- Ну ти, а ще хто?

Том підхопився і став, звернувши розпашіле обличчя до сонця.

- Я і цикади, ось хто! Я і цикади! А ти сам-один! Дев\'яносто два, дев\'яносто два, дев\'яносто два за Сполдінгом - і край!

Обидва стояли й дивилися в нещадне безхмарне небо, що, мов зіпсований фотоапарат з розсунутим затвором, витріщалося на непорушне, прибите лютою спекою, напівживе місто. [504]

Дуглас заплющив очі, і на внутрішньому боці рожевих просвічених наскрізь повік перед ним безглуздо затанцювали одразу двоє сонць.

- Раз... два... три...- заворушились його губи,-...чотири, п\'ять, шість...

Тепер цикади сюрчали ще шаленіше.

●

Від полудня до заходу сонця й від півночі до світанку на вулицях Грінтауна, штат Іллінойс, можна було побачити чоловіка, коня й фургон, що їх знали всі двадцять шість тисяч триста сорок дев\'ять жителів містечка.