Слава ЗСУ!

Том і не подумав торкнутися дзвоника.

- Кларо Гудвотер! - Місіс Браун сама тицьнула в кнопку дзвоника темним від йоду пальцем.

Десь віддалік, у сутінних прохолодних кімнатах великого старого будинку, дзенькнув і замовк сріблястий дзвоник.

Том прислухався. Десь ще далі почувся шурхіт, наче там пробігла миша. У далекій вітальні майнула тінь - мабуть, хитнуло вітром завісу.

- Добридень,- мовив спокійний голос.

І за сітчастими дверима нараз з\'явилася місіс Гудвотер, свіжа, як м\'ятна цукерка.

- А-а, це ти, Томе, і ви, Елміро... Чого це...

- Не квапте мене! Ми прийшли, бо дізналися, що ви збираєтеся стати справжньою чаклункою.

Місіс Гудвотер посміхнулася.

- Ваш чоловік не просто листоноша, а ще й охоронець закону. І сюди стромив свого носа!

- Він ніколи не заглядає в чужу пошту.

- Тільки по десять хвилин тягнеться від будинку до будинку і сміється, читаючи листівки, а то й наміряє чиїсь замовлені поштою черевики. [424]

- Нічого він не бачив, ви самі сказали йому про ті книжки.

- Я ж просто пожартувала. Сказала: Тепер стану, чаклункою. Аж глядь - Сем як дремене, наче я блискавку в нього метнула. Б\'юсь об заклад, що в того чоловіка жодної звивини в мозку!

- Ви й учора хвалилися своїм чаклунством, в іншому місці...

- А, це ви, мабуть, про Сандвіч-Клуб?..

- Куди мене зумисне не запросили.

- Та ви ж, добродійко, цього дня завжди навідуєте свою бабусю.

- Якби мене хтось кудись запросив, я б могла навідати бабусю й іншого дня.

- А в клубі тільки того й було, що я сиділа, їла бутерброд із шинкою та маринованим огірком і просто так промовила вголос: Нарешті вже я отримаю диплом чаклунки. Стільки років учуся! ,

- Оце мені й переказали по телефону!

- Ну чи не диво ці новітні винаходи! - мовила місіс Гудвотер.

- А що ви в нас голова жіночої спілки Жимолость мало не від Громадянської війни, то хочу запитати вас руба: усі ці роки ви здобували голоси на виборах з допомогою чаклування?

- А ви ще сумніваєтеся в цьому, добродійко?

- Завтра в нас чергові вибори, то я хотіла б знати: невже ви знову будете балотуватися і невже вам анітрохи не соромно?

- Так, буду, і ні, не соромно. А тепер послухайте мене, добродійко. Я замовила ті книжки для свого племінника Рауля. Йому всього десять років, і він у кожному капелюсі шукає кролика. Я сказала йому, що шукати кроликів у капелюхах - марна праця, так само як шукати розуму в головах декотрих людей, і я могла б їх назвати. Але він затявся на своєму, то оце я й купила йому в подарунок такі книжки.

- Хоч богом присягніться, однаково не повірю.

- А проте це щира правда. Ну, а сама я просто люблю побазікати про всякі такі речі. Наші дами аж заверещали, коли я розказала їм про свою відьомську силу. Шкода, що вас там не було.

- Я прийду завтра й стану проти вас із золотим хрестом і всіма силами добра, які тільки зможу зібрати,- [425] відрубала Елміра. - А поки що скажіть мені: яке ще чаклунське причандалля ви маєте в домі?