Читай онлайн

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > Лукавий принц, або Брат короля

Ланцюг скелястих островів між Дорном та Спірними Землями Есосу, кликаних Порогами, здавна уславився за притулок різноманітного лихого люду: піратів, вигнанців, утікачів, мореплавців з розбитих кораблів. Самі з себе ті острови майже нічого не були варті, але їхнє розташування при вході та виході з вузького моря давало їм владу над торговельними шляхами, і купецькі кораблі, що ходили крізь ті води, часто ставали здобиччю тамтешніх мешканців. Та все ж протягом багатьох століть такі негаразди вважалися надто дрібними, щоб ними перейматися.

Проте за десять років до вказаних подій Вільні Міста Лис, Мир та Тирош залишили осторонь свої стародавні чвари і з’єдналися союзом заради війни проти Волантису. Розбивши волантинців, три переможні міста утворили «вічну спілку», нову потужну силу — Тріархію, краще відому на Вестеросі як Королівство Трьох Доньок або, брутальніше, Трьох Шльондр. (Королівство це, втім, не мало короля, а правила ним рада з тридцяти трьох магістратів.) Щойно Волантис було вигнано зі Спірних Земель, як Три Доньки обернули погляди на захід. Їхня з’єднана потуга вогнем і мечем пройшла усі Пороги під проводом мирійського князя-адмірала Краґаса Драгара, який заслужив прізвисько Краґас Годівник Крабів тим, що наказав лишити кількасот піратів прив’язаними до тичок на мокрих пісках, де вони й потонули за першого ж припливу.

Захоплення Порогів Тріархією спочатку схвально віталося панством Вестеросу. Безлад і свавілля замінилося суворим порядком, і хай Три Доньки тепер вимагали мито від кожного корабля, що минав їхні води, воно не здавалося надмірною ціною за безпеку торгівлі.

Проте зажерливість Краґаса Годівника Крабів і його спільників у завоюванні скоро обернула проти них багатьох людей. З часом мито підвищили, а потім ще і ще, аж нарешті воно стало руйнівним для торгівлі, і купці стали шукати способу прослизнути повз галери Тріархії так само, як раніше шукали порятунку від піратів. Драгар та його лисенійські й тирошійські співадмірали, здавалося, змагаються один з одним, хто виявить найзапеклішу жадобу. Особливо відзначилися лисенійці, яким від купецьких кораблів було вже мало самих лише грошей — вони почали забирати жінок, дівчат і миловидих юних хлопчиків на службу до своїх садів насолоди і будинків утіхи. (Серед захоплених таким чином бранок була панна Джоана Лебедин, п’ятнадцятирічна небога князя Шолом-Каменю. Коли її уславлений скнарістю дядечко відмовився платити викуп, дівчину продали до будинку постільної втіхи, де вона з часом стала уславленою куртизаною на прізвисько Чорна Лебідь і правителькою міста Лис направду, а не за титулом. На жаль, її історія, хай яка захоплива, не має стосунку до тієї, яку ми наразі розповідаємо.)

З усіх вельможних князів Вестеросу ніхто не потерпав від нововведених на Порогах звичаїв більше за Корліса Веларіона, Володаря Припливів, чиї кораблі зробили його одним із найбагатших та найвпливовіших вельмож у Семицарстві. Морський Змій знамірився покласти край владі Тріархії на Порогах, а у Даемоні Таргарієні знайшов собі гарячого прихильника, спраглого до золота і слави, які йому мала принести перемога у війні. Знехтувавши королівським весіллям, вони сіли рядити і мудрувати свої задуми у Припливі на острові Плавень. Князь Веларіон мав очолити власні кораблі, принц Даемон — військо. Потуга їхня значно поступалася числом з’єднаним силам Трьох Доньок… але ж принц мав привести на війну ще й свого дракона Караксеса, Кривавого Черва, з лютим вогнем у пащі.

Війна почалася 106-го року по А.З. Принцові Даемону виявилося неважко зібрати військо з безземельних шукачів пригод та молодших синів шляхетних домів, а тоді й здобути кілька перемог протягом перших двох років бойовиська. Року 108-го, нарешті зустрівшись лицем до лиця з Краґасом Годівником Крабів, Даемон убив його одноруч і зітнув голову Темною Сестрою.

Король Візерис, безсумнівно радий позбавитися свого неспокійного брата, підтримував його змагання, час від часу підкидаючи грошенят. До 109 р. по А.З. Даемон Таргарієн зі своїм свавільним сердюцьким військом захопив усі острови Порогів, окрім двох, а кораблі Морського Змія міцно оволоділи водами між ними. У цю коротку мить перемоги принц Даемон оголосив себе «королем на Порогах і вузькому морі», а князь Корліс поклав йому на чоло корону… та їхнє королівство ще далеко не було убезпечене од ворогів. Наступного року Королівство Трьох Доньок надіслало свіжі сили вторгнення на чолі з хитромудрим тирошійським капітаном Ракаліо Риндуном — напевне, одним із найцікавіших та найяскравіших негідників і шукачів пригод у літописах історії. На додачу і Дорн вступив до війни у союзі з Тріархією. Колотнеча на островах та поміж них поновилася.

Попередня
-= 5 =-
Наступна
Коментувати тут.


Ваш коментар буде першим!