Читай онлайн

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > Лукавий принц, або Брат короля

Та незважаючи на красу принцеси, пан Крістон лишився глухим до її палких благань, бо був людиною честі й лицарем, вірним обітницям. Присоромлена і розлючена, принцеса загорнулася у накидку і вибігла у ніч… де випадково перестріла пана Гарвіна Моца, що саме повертався з гулянки у найрозпусніших кутках міста. Ламай-Кістки давно жадав принцесу, а з упереджень, які плекав пан Крістон, не мав жодного. Тому саме він тієї ночі зірвав вінця цноти Раеніри і пролив її дівочу кров на меч своєї мужності… принаймні так розповідає Грибочок, який застукав їх у ліжку на світанку наступного дня.

Та хай як воно було насправді, від того дня і надалі кохання пана Крістона Колія до Раеніри Таргарієн перетворилося на зневагу, і чоловік, який дотоді лишався незмінним супутником принцеси, її поборником та захисником, перекинувся на найгіршого і найлютішого її ворога.

Невдовзі Раеніра наставила вітрило на острів Плавень у супроводі дівчат свого почту (дві з яких були дочками Правиці та сестрами пана Гарвіна), блазня Грибочка і свого нового захисника та поборника, Ламай-Кістки власною особою. Року 114-го по А.З. Раеніра Таргарієн, принцеса Дракон-Каменя, узяла собі за чоловіка пана Лаенора Веларіона (висвяченого на лицаря за два тижні перед весіллям, бо не личило чоловікові принцеси не мати хоча б лицарського звання). Нареченій було сімнадцять років, нареченому — двадцять, і всі погоджувалися, що молода пара виглядала пречудово. Укладення шлюбу відсвяткували сімома днями бенкетів та лицарських змагань. Серед поборників були брати королеви Алісенти, п’ятеро присяжних братчиків Королегвардії та улюбленець нареченого — пан Джофрі Добровуст, відомий як Лицар Цілунків. Коли Раеніра подарувала свою підв’язку як запоруку прихильності панові Гарвіну, її чоловік засміявся і віддав одну зі своїх панові Джофрі.

А пан Крістон Колій тим часом обернув свою вірність на службу королеві Алісенті. Її милість охоче дала йому запоруку своєї підтримки; молодий Регіментар Королегвардії вдягнув її та розбив ущент усіх супротивників, палаючи чорною люттю. Пана Ламай-Кістки він полишив зі зламаною ключицею та розтрощеним ліктем (за віщо Грибочок почав називати його Ламана Кістка), але найповнішу чару його гніву випив Лицар Цілунків. Улюбленою зброєю Колія був шпичастий телепень, і того дня його удари сипалися на поборника пана Лаенора дощем; вони розтрощили панові Джофрі шолома і залишили його лежати непритомним на землі. Винесений з поля скривавленим, лицар помер за шість днів, не повернувшись до тями. Грибочок твердить, що пан Лаенор провів кожну годину кожного з тих днів коло ліжка пораненого, а по його смерті — гірко оплакував.

Найдужче лютував сам король Візерис — адже пишне святкування зненацька перетворилося на тяжку і скорботну подію, супроводжувану взаємними докорами та звинуваченнями. Та подейкували, що королева Алісента його гніву не поділяла і невдовзі попрохала пана Крістона Колія стати її особистим захисником. Холод між дружиною та донькою короля став уже очевидним для всіх; його помітили навіть посли Вільних Міст, про що і написали у своїх листах до Пентосу, Браавосу та Старого Волантису.

Скоро по тому пан Лаенор повернувся на острів Плавень, лишивши багатьох із мовчазним запитанням, чи було його шлюб бодай раз здійснено на подружньому ложі. Принцеса лишилася при дворі, оточена друзями та прихильниками, серед яких не було пана Крістона Колія, бо він цілком і рішуче перейшов на сторону королеви — до «зелених». Його місце коло принцеси посів могутній та грізний Ламай-Кістки (або тепер уже, з легкої руки Грибочка, Ламана Кістка), котрий і став найпершим серед «чорних», незмінним супутником Раеніри на бенкетах, ловах і танцях. Чоловік принцеси заперечень не мав; пан Лаенор надавав перевагу вигодам Припливу, де невдовзі знайшов собі нового улюбленця: надвірного лицаря на ім’я пан К’ярл Корей.

Згодом, хоча пан Лаенор і приєднувався до дружини заради важливих двірських подій, де без його присутності було не обійтися, все ж головним чином його життя минало вдалині від принцеси. Септон Євстахій каже, що вони ділили постіль хіба що десяток разів. Грибочок погоджується, але додає, що в тій постелі нерідко бував і К’ярл Корей — принцесу збуджували пустощі двох чоловіків, каже він, до того ж її час від часу запрошували поділити розваги на трьох. Але водночас Грибочок сам спростовує власні слова, коли каже, що в такі ночі принцеса полишала свого чоловіка з коханцем і шукала власного задоволення у обіймах Гарвіна Моца.

Чи правдиві ті оповідки, а чи ні, достеменно невідомо — але скоро було оголошено, що принцеса чекає дитину. Народжений у останні дні року 114 по А.З., хлопчик був дебелий, міцний та здоровий, мав брунатне волосся, карі очі та кирпатого носика (тоді як пан Лаенор мав орлиний ніс, срібно-біле волосся та фіалкові очі, що виказували валірійську кров). Лаенорове бажання назвати дитину Джофрі було заперечене його батьком, князем Корлісом. Натомість хлопчика назвали за давнім звичаєм Веларіонів — Джакаерисом (друзі та брати пізніше звали його Джаком).

Попередня
-= 9 =-
Наступна
Коментувати тут.


Ваш коментар буде першим!