Слава ЗСУ!
знайди книгу для душі...
У долинi Сен-Джоквiн навмисно знищено 1938 року 500.000 тонн винограду та тисячi тонни родзинок, щоб утримати цiну вiд спаду. I тодi ж у тiй самiй долинi уряд побудував коштом 50 мiльйонiв доларiв греблю для наводнювання виноградникiв, щоби виростити бiльше винограду. Побудував на позиченi у банкiрiв грошi.
Уряд США дав у 1945–62 роках 80 державам допомоги на 107 мiльярдiв доларiв. Уряд США не мав стiльки власних грошей, отже, позичив у свiтових банкiрiв.
Банкiр США П. Брокер казав: "СРСР є iдеальним зразком планової державної економiки. До такого iдеалу ми наближуємо й США".
Президент США Том Джефферсон казав: "Я вважаю банки установами небезпечнiшими нашим свободам i добробутовi нiж вороже вiйсько. Банки бо породили грошове великопанство, яке не визнає державної влади над собою. Президент А. Джексон казав банкiрам: "Ви є кубло гадюк i злодiїв. Я маю намiр знищити вас. I з Божою допомогою я таки знищу вас".
Президент США Аврам Лiнкольн казав: "Я передбачаю у недалекому майбутньому таку кризу, наближення якої так лякає мене, що я тремчу з болю за мiй рiдний край. Я передбачаю, що всiлякi грошовi товариства запанують у всьому життi США. Пошириться продажнiсть, хабарництво, пiдкупнiсть високопоставлених осiб. Запанує всесильний долар, використовуючи людські вади. Все багатство нашої країни опиниться в руках небагатьох осiб. Наша республiка з усiма її свободами буде знищена зсередини". Вiн казав це 1863 року, коли пiдкуплений грошовою свiтовою мафiєю Парламент США ухвалив закон про заснування банкiв у США. Незабаром грошова мафiя вбила його.
Державний Фондовий Банк
Мiнiстерство закордонних справ США є великою мiцною твердинею мафiї. Але ще бiльшою i мiцнiшою її твердинею є так званий "Державний Фондовий Банк". Голова Парламентської банкової та грошової комiсiї Луї Макфаден казав у своїй промовi: "Державний Фондовий Банк є найбiльш шахрайською установою з усiх шахрайських, що їх знає свiт. Вiн дiє поза лаштунками, i вiн вже полонив наш уряд. Пiд його впливом є вся полiтика США разом із закордонною. Я обвинувачую його в таємнiй змовi знищити Конституцiю США i всi нашi свободи".
Все культурне, економiчне, державне життя США основане на засадi самоуправлiння i децентралiзацiї. Кожний штат США ухвалює свої власнi закони, не оглядаючись на Вашинґтон. Отже, США не мали аж до 1914 року i централiзованої банкової системи. Навiть не було й державного банку. Натомiсть iснували тисячi незалежних мiсцевих банкiв, якi постачали грошi мiсцевим промислам, торгiвлi, рiльництву. Їхнiй оборотний капiтал складався з банкових вкладiв мiсцевої людностi, а часто мiсцева люднiсть була й спiввласником тих банкiв, купуючи їхнi паї. Управитель мiсцевого банку знав особисто мiсцевих людей, їхню грошову спроможнiсть платити. Мiсцевi банкiри давали особисто знаним їм людям позички на легших умовах сплати i пiд меншим вiдсотком. Цi мiсцевi незалежнi банки дуже допомогли мiсцевому промислу та рiльництву, позичаючи мiльйонам малих пiдприємств i рiльникiв. Найбiльша їхня користь людям полягала в тому, що вони знищили лихварство. В США панує торговельна конкуренцiя i банкiв. Це давало людям можливiсть позичати у тих банкiв, якi вимагали нижчий вiдсоток за позичку.
Торговельна конкуренцiя автоматично не дозволяла пiдприємцям пiдносити цiни. Та у XX ст. у зв'язку з великим зростом iндустрiї утворюються дуже великi пiдприємства з дiяльнiстю, яка переходила межi штатiв i розпросторювалася на всю державу. Найперше такими стали залiзницi, що тягнулися на кiлька тисяч кiлометрiв. Їхнє прокладання коштувало мiльйони доларiв, тому грошi давали великi нью-йоркськi банки, закуповуючи бiльшiсть залiзничних дiлянок. Потiм великi нью-йоркськi банки почали викуповувати малi мiсцевi залiзницi. Так нью-йоркський великий банк Кун-Леб став власником майже всiх тодi залiзниць. Бiльшiсть активiв цього банку мали фактичнi власники англiйського Державного Банку Ротшiльди та нiмецького Державного Банку Варбурґи. Згодом великими власниками залiзниць стали американськi банкiри Морґани. Пiзнiше один з братiв Варбурґiв приїхав з Нiмеччини до Нью-Йорка, i став управителем банку Кун-Леб з платнею пiвмiльйона доларiв рiчно. Будуючи залiзницi, чи скуповуючи вже побудованi, банк Кун-Леб так шахраював, що жертви заскаржили його до суду. Банк викрутився хабарами. Нью-Йорк ще в XIX ст. став великим фiнансовим осередком усiєї Америки. У Нью-Йорку скупчилися всi найбiльшi американськi банки. Властиво вони не були американськими, бо бiльшiсть їхнiх активiв мали англiйськi, нiмецькi, французькi головнi банки Ротшiльдiв, Варбурґiв та iнших. Таким чином головнi європейськi банки та головнi нью-йоркськi фактично були одним свiтовим банком, що мав рiзнi назви. Це була величезна фiнансова, а звiдти й полiтична сила, що визначала i накидала цiну паперових грошей i висоти вiдсоткiв на позики.
