Слава ЗСУ!

Президент Дж. Кеннедi сказав, що вiн не допустить до того, щоб червоний Китай та Пiвнiчний В'єтнам запровадили комунiстичний лад у Лаосi. Головою нацiонального антикомунiстичного уряду Лаосу був князь Боум Оум. США посилали тому урядовi мiсячну допомогу на чотири мiльйони доларiв. Мафiя з Мiнiстерства закордонних справ США наказала тому урядовi прийняти до свого складу комунiстiв. Вiн вiдмовився, бо знав, до чого призвели такi комунiстичнi мiнiстри в Китаї, Польщi, Чехословаччинi. Уряд США припинив свою допомогу Лаосовi. Без тої допомоги зброєю, вiйськовим спорядженням Б. Оум не мав сили стримати комунiстичної навали i за чотири мiсяці скорився мафiї — прийняв до свого уряду 13 комунiстiв та "нейтральних", а вони перебрали всю владу. Знищивши антикомунiстичний уряд Лаосу, уряд США, точнiше мафiозi в урядi, вiдновили посилку допомоги. Президент Дж. Кеннедi хизувався, що, мовляв, вiн полагодив лаоську вiйну мирним способом.

Дж. Кеннедi, коли ще не був президентом, а лише членом Парламенту, казав 30.01.1949 р. в Парламентi: "Нашi вояки воювали, щоби забезпечити волю в Китаї. Те, що нашi вояки здобули, то наш президент i дипломати прогайнували". Коли ж вiн став президентом, то його дипломати прогайнували волю в Лаосi, а тих, хто прогайнував, вiн призначив на вищi посади у своєму урядi. Наприклад, призначив на Мiнiстра закордонних справ Д. Раска, що керував Далекосхідним відділом саме тодi, коли той вiддiл допомагав китайським комунiстам валити китайський нацiональний уряд. На заступника Мiнiстра закордонних справ Дж. Кеннедi призначив А. Гаррiмана, того самого, що завалив антикомунiстичний лаоський уряд i наставив комунiстичний. Той А. Гаррiман на Ялтинськiй нарадi радив Ф. Рузвельтовi вiддати Московщинi на поталу половину Європи i половину Азiї.

Хто ж був сам Дж. Кеннедi?

^{80. Йдеться про росiйсько-японську вiйну 1904–1905 рр.}

^{81. Тобто мавпи — так москвини глумливо прозвали японцiв.}

^{82. Пункт 2-ий —…щоб не було таких територiальних змiн, що не вiдповiдають вiльно висловленим бажанням народiв. П. 3-iй —…щоб були поверненi незалежницькi права тим народам, у яких вiдiбрано їх.}

^{83. Коли 1948 року Служба безпеки почала ув'язнювати московських шпигунiв, вiн утiк до Пiвденної Америки.}

^{84. Утiк до Польщi 1948 року.}

^{85. Служба безпеки зловила його 1948 року на гарячому, але мафiя не допустила до суду, вiн сам залишив службу.}

^{86. Його мова сильна лише до нацiоналiстiв, нiколи — до комунiстiв.}

^{87. В Ялтi Ф. Рузвельт вiддав Дайрен Московщинi.}

^{88. Це саме обіцяв і С. Миколайчикові щодо Польші.}

^{89. Автор очевидно мав якiсь неточнi данi про Чорнобильську атомну станцiю, але не знав, що вона всього лишень за 100 км вiд Києва. Що ж до науково-дослiдної атомної установки, то вiн не помилився (прим. редакцiї).}

X. ІЗРАЇЛЬСЬКА РЕСПУБЛІКА

Нiмеччина ще 1812 року законом надала нiмецьким жидам однаковi права з нiмцями. До 1916 року сiонiсти вважали Нiмеччину своїм найлiпшим приятелем. Головна управа сiонiзму була в Берлiнi. Нiмецький король Вiльгельм II пробував переконати свого приятеля турецького султана вiддати Палестину жидам. Султан не погодився, хоч свiтове жидiвство давало йому величезного хабара. Отже, сiонiсти побачили, що Нiмеччина не поможе їм створити в Палестинi жидiвської держави, хоч би вона й перемогла в тiй вiйнi. Тож надiї сiонiстiв на таку допомогу переметнулися до Англiї.

Восени 1916 року Нiмеччина своїм вiйськом зайняла майже всю Захiдну Європу, зменшила довiз харчiв, зброї до Англiї з США, так що Англiя мала їх лише на один тиждень. Францiя, втративши 700.000 своїх найлiпших воякiв, хиталася. Англiйське вiйсько у Францiї, не маючи амунiцiї, вiдступило з фронту на узбережжя Ла-Маншу, щоби могло втiкати на свої острови. Московське вiйсько вiдступало на всьому фронтi, московська iмперiя хиталася напередоднi революцiї. Нiмеччина була тодi переможцем. I вона запропонувала Великобританiї замиритися на умовах, якi iснували перед вiйною, тобто повернути полiтичний i державний стан в Європi до стану передвоєнного, i не жадала жодного вiдшкодування. Уряд Великобританiї схилявся до замирення.

Радником Великобританського уряду у справах Близького Сходу був перський мiльйонер жид А. Малком. За його посередництвом уповноваженi провiдники Свiтового Союзу сiонiстiв Хаїм Вайцман, Нагум Соколов i Самуїл Ландман запропонували Великобританському урядовi допомогу свiтового жидiвства. Вони обiцяли намовити уряд i суспiльство США до вiйни на боцi Великобританiї. За цю послугу Великобританiя мала би допомогти жидiвству заснувати в Палестинi свою державу. Таке виглядало цiлковито можливим, бо поразка Нiмеччини була б поразкою i Туреччини i звiльненням Палестини вiд турецької влади. Пiзнiше жидiвський часопис писав: "Англiйський та французький уряди переконалися, що єдиний спосіб втягнути США у вiйну проти Нiмеччини — це обiцяти свiтовому жидiвству Палестину".