Слава ЗСУ!

Так, i не вiйна i не мир. Нiхто не знав, де вiн буде завтра.

Раптом вибухло щось таке жахливе, чому нема назви в людськiй мовi. Немов пекло виригнуло на землю всiх своїх пекельних потвор, що їх назбиралося там вiд Нерона, Чiнгiс-Хана, московських, нiмецьких та американських Iванiв, Пйотрiв, Ленiних, Гiтлерiв, Сталiних, Рузвельтiв, Хрущових. Увесь свiт сказився i обернувся в щось гiрше за саме пекло. Конали в жахливих муках десятки мiльйонiв дiтей, жiнок, дiдiв нараз. Великi країни обернулися у смердючi румовища. Голодом виморювали, живими спалювали мiльйони невинних людей; лiй з мертв'якiв топили; гаманцi з людської шкiри робили. Сам володар пекла перелякався.

Нарештi замовкли гармати. Життя на Заходi мало вже входити в мирнi береги. Але здивований свiт побачив у Євразiї бiльшу, як ранiше, величезну криваву iмперiю i великий мур, що вiдгородив половину Європи. Вiтер знову приносив з-за того муру жахливiшi за колишнi зойки катованих людей та ще якийсь кривавий сморiд-пошесть. Почала та пошесть ширитися i поза мур у ввесь свiт. Переляканi люди безпорадно заметушилися, але пошесть щораз бiльше пожирала мільйони захiдних людей. Зневiренi у своїй силi побороти її, захiднi люди перестали й метушитися, а проголосили "Бетер ред, тзен дед", с.т. краще пошесть, нiж смерть. А що смерть вже наближається, то насолоджуймось життям, пиймо, гуляймо поки ще живемо. "Панем ет цiрцзнсес"! (Хлiба i видовищ). У всьому свiтi запанував матерiалiстичний свiтогляд. Церкви стояли порожнi, а голi повiї танцювали не лише на вулицях, але й у церквах.

Направду, свiт збожеволiв. Усе переплуталося: слова, назви, iмена; зло з добром, бруд iз красою, приятелi з ворогами. Плутократiю iменували на демократiю, ошуканство — на соцiалiзм, пекло — на рай, вiйну — на мир, кривавих катiв — на мирних реформаторiв, шпигунiв — на державних послiв (амбасадорiв), нiж у спину — на спiвiснування. Замурзанi жиденята з Одеси, Варшави стали мiнiстрами у великих державах. Українськi селюки нiколи не чули назв Австралiя, Венесуела, Бразилiя тощо, а тепер вони стали громадянами тих нових "батькiвщин".

Справдi, свiт перевернувся горiдном. Хто, чи що ж його перевернуло? Та ж i за попереднiх сторiч були вiйни, революцiї, голоди, пошестi, i свiт дуже мiнявся, але ж не перевертався горинiж. Чому перевернувся у XX ст.? Чому тепер люди, заплющивши очi, бiжать наввипередки до краю якоїсь безоднi?

Вiдповiдь знаходимо у Св. Євангелiї. Євангелiст Марко оповiдає, як диявольськi духи вселилися у свиней, а свинi кинулися з кручi в море та й втопилися. Люди поробилися в XX ст. свиньми, а до їхнiх засвинених душ вселилися тi диявольськi духи, про яких мова в Євангелiї. Теперiшньою мовою цi диявольськi духи називаються "матерiалiстичним свiтоглядом".

Тепер у всiх цивiлiзованих країнах точиться незрозумiла загаловi величезна вiйна, що захоплює всi царини людського життя i кидає людьми, як розбурхане море трiсками. Направду, прийшли часи, пророкованi в Апокалiпсисi. Мiлкодуми називають цю вiйну "боротьбою демократiї з деспотiєю". Короткозорцi не бачать, що ця назва є нi що iнше, як димова завiса, штучно створена мряка, щоби люди не могли бачити, хто є їхнiй справжнiй ворог.

Ми, українцi, повиннi вже давно зрозумiти брехливiсть тої назви, бо ж ми пiзнали її на власнiй шкурi. Згадати хоч би Версальський мир з його Вiльсонiвськими 14 пунктами, якi визнавали всiм народам право на самовизначення, а водночас прихильники тих 14 пунктiв: США, Англiя, Францiя своєю збройною, полiтичною, економiчною силою допомогли Московщинi, Польщi, Румунiї, Чехiї поневолити Україну, яка пробувала здiйснити тi 14 пунктiв. Або демократична Лiга Нацiй, що проголосила у своєму статутi свiй обов'язок боронити бодай морально права людини i народiв, не хотiла чути зойкiв мiльйонiв українських дiтей, жiнок, дiдiв, що їх Московщина вигублювала голодомором 1933 року. Або ООН, яка визнала державну незалежнiсть маленьких, дикунських народiв, а водночас не визнає цього права старезному, другому в Європi щодо величини територiї i людностi українському народовi, який колись урятував європейську цивiлiзацiю й культуру вiд знищення дикими монголами. Або як демократичнi часописи, радiо всього свiту криком кричать про знищення 4 мiльйонiв жидiв Нiмеччиною, але анi одним словечком не згадують про екстермiнацiю 15 мiльйонiв українцiв Московщиною i про тисячi iнших iсторичних фактiв, якi аж надто наочно показують як виглядає в дiйсностi ота "боротьба демократiї з деспотiєю".

Задурманений гарними, високопарними словесами, загал безкритично, як папуга, повторює облуду, мовляв, теперiшня боротьба мiж СРСР та США є боротьбою християнських сил волi з диявольськими силами деспотiї. Нi! Ця боротьба є боротьбою двох тотожних сил. Обидвi борються за те саме: за СВIТОВЕ ПАНУВАННЯ, обидвi виступають у личинi iнтернацiоналiзму. Обидвi є силами диявольськими, бо ж обидвi борються проти християнського, iдеалiстичного свiтогляду. Обидвi побудованi на засадах деспотичної iєрархiї пiрамiдальної доктрини — внизу пiрамiди безправнi народи-раби, а вгорi — мала зграя всемогутнiх, жорстоких, безвiдповiдальних, аморальних деспотiв.