Слава ЗСУ!

Таємну слiдчу й обмовну дiяльнiсть ведуть ще й iншi органiзацiї США. Наприклад, "Приятелi демократiї", "Протинацистське товариство" та iншi.

Американський жид пише, що iснує запекла таємна жидiвська органiзацiя "Сангедрiн", що тримає залякуванням у своїх руках мало що не все жидiвство. Те, що пише Г. Клейн 1945 року, писав 100 рокiв тому славний Б. Дiзраелi. Канадський жид др. I. Рабiнович у своїй доповiдi в Монреалi казав, що багато жидiв стероризовано жидiвськими провiдниками i вони бояться виступити проти дiяльностi таких товариств, як, наприклад, Антитерористичне.

Конституцiя i закони США забезпечують кожному громадяниновi навiть i не громадяниновi США однаковi права. Отже, нема жодної потреби ще в одному законі про однаковiсть прав. Антитерористичне товариство створило окремий орган — Комiсiю громадянських прав³¹. Воно на своєму з'їздi в Детройтi 27 квітня 1946 р. сформулювало громадянськi права. Демократична партiя США прийняла майже без змiн ту формулу за свою. Коли проаналiзуємо її, то побачимо, що в нiй вимагається не однакових прав, але бiльших прав жидам, бо вимагається карати за найменшi вияви зневаги, огиди до жидiв, що вважається антисемiтизмом. А досвiд показав, що жиди вважають за антисемiтизм всяку критику комунiстiв, якщо тi комунiсти жидiвського походження. Отже, вистачає закрити комунiстичну пропаганду жидiвською личиною — i цей новий закон США охоронить комунiстiв. Лiпшої форми цензури патрiотичних видань у США годi вигадати.

Французький соцiолог Е. Дiмне, вивчивши духовне, iнтелектуальне життя в США, пише, що в цiй країнi реклама так опанувала розум американцiв, що 90 % з них думають не власним розумом, але розумом тих 10 %, що думають власним розумом. А тi 10 % є власниками радiомереж, великих часописiв, журналiв. Тим-то радiо та часописи мають вирiшальний вплив на вибори президента, сенаторiв, членiв Парламенту. Тим-то на тi вибори витрачаються величезнi грошi. Так, на вибори президента витрачається понад 10 мiльйонiв доларiв, на вибори сенатора — понад один мiльйон доларiв, на вибори члена Парламенту — понад пiвмiльйона доларiв. Такi великi грошi дають тi, якi мають їх багато. I, самозрозумiло, дають не лише за "спасибi", а вимагають вiдчутної "подяки". Так, вибори в США фактично є в руках банкiрiв, мiльйонерiв. А найбагатшi з них — жиди, i вони мають президента, сенаторiв, членiв Парламенту i навiть Найвищий Суд у своїх кишенях. Один iз них, всемогутнiй Ф. Франкфуртер вiдкрито казав: "Я маю уряд США у своїй маленькiй, бiчнiй кишенi".

З багатьох тисяч жидiв на високих становищах в урядi США ми тут подамо лише кiлькасот задля прикладу. Ось вони.

Фелiкс Франкфуртер. Народився у Вiднi. Скiнчив Гарвардський унiверситет i був там професором. За вiйни 1914–20 рр. був заступником Мiнiстра вiйськових справ, а потiм заммiнiстром працi i суддею Найвищого Суду. Був фактичним президентом США. Соцiалiст, оборонець комунiстiв. Iдеолог англiйських соцiалiстiв-фабiанцiв Г. Ласкi (також жид) назвав Ф. Франкфуртера американським К. Марксом. Ф. Франкфуртер був 40 рокiв у проводi соцiалiстичного, фактично прокомунiстичного "Американського союзу громадянських прав". Був одним iз засновникiв прокомунiстичного журналу "Нью-Репаблiк".

Особистою секретаркою Ф. Франкфуртера була всiм вiдома комунiстка Ела Вiнтер. Сiм мiсяцiв вона була в Москвi на навчанні i написала книжку, в якiй прославляла СРСР. Редагувала твори свого чоловiка-комунiста Л. Стефенса. Була членом Полiтбюро КП США. Коли Сенатська слiдча комiсiя почала слiдство її дiяльностi, вона втiкла до СРСР. Вся її комунiстична дiяльнiсть була цiлковито вiдкрита, отже, Ф. Франкфуртер дуже добре знав, хто вона є.

Прокурор штату Масачузетс назвав Ф. Франкфуртера "великою небезпекою американському народовi i його установам". Колишнiй президент США Теодор Рузвельт писав 19.12.1917 р. Ф. Франкфуртеровi: "Ви стали i стоїте на становищi цiлковито тотожному зi становищем Л. Троцького та iнших комунiстичних провiдникiв. На становищi, що може принести велике лихо для США". А сенаторовi Г. Лоджевi вiн тодi ж писав: "Я подiляю Вашу критику отого смiховиська, що його В. Вiльсон взяв до уряду. Ф. Франкфуртер в урядi — це небезпека, лихо i нонсенс".

Ф. Франкфуртер поставив собi завдання створити свiй власний уряд в урядi США. У великiй мiрi вiн це зробив. Лише на високi становища в урядi США вiн понапихав понад 100 своїх вихованцiв, що скiнчили Гарвардський унiверситет³². Пхав лише соцiалiстiв. Само собою зрозумiло, що тi молодi урядовцi мали за закон кожне слово того американського К. Маркса та їхнього доброчинця. Вiдомий репортер Ф. Вайл пише, що 80 % молодих правникiв на високих посадах в урядi США завдячують посадами своєму колишньому професору Ф. Франкфуртеровi. А редактор Е. Томпiнкс писав: "Це вiд Ф. Франкфуртера походять всi соцiалiстичнi iдеї, що керують дiяльнiстю нашого уряду. Наш уряд оточений тепер ланцюгом, ланками якого є численнi франкфуртери, їх називають "щасливi гарячi пси"³³. Їхнi хвости радiсно метляють, як тiльки вони зачують слово "Москва". Деякi мiнiстерства не наймали на службу без рекомендацiй Ф. Франкфуртера. Вiн особисто знався з усiма не лише мiнiстрами, але й з усiма керiвниками мiнiстерських вiддiлiв. Всi його знали i всi зверталися до нього за порадою. I вiн сам пхав всюди свого носа. Усiм мiнiстрам та парламентським комiсiям радив своїх "найлiпших знавцiв" дотичної справи. I вони призначали всiх тих, кого радив Ф. Франкфуртер. Так, за порадою Ф. Франкфуртера прийняли шпигунiв: Л. Кюрi, Н. Вiта, Д. Френка, Г. Д. Гвайта, Д. Найлза, Д. Лiлiєнталя, Н. Марґолда, Ч. Вузанського, Л. Пресмана, Г. Фейза, М. Ловенталя та iнших.