Слава ЗСУ!

Фабiанцi мали надзвичайно великий, вирiшальний вплив на створення ООН, ЮНЕСКО. Цi органiзацiї цiлковито в їхнiх руках.

Як виглядає вже здiйснений соцiалiзм — бачать навіть дiти в СРСР. Бачать чортiвськи жорстоке, катiвськи кровожерне, всеохоплююче рабське не життя, а животiння, повсякчаснi муки фiзичнi i душевнi. Що саме таким є життя в соцiалiстичному СРСР — не дивно, бо ж московськi соцiалiсти — це рiднi, духовнi i свiтогляднi дiти московських монархiстiв. Цi ж бо дiти успадкували вiд своїх батькiв-монархiстiв усi московськi нацiональнi властивостi. Тим-то, захопивши 1917 року iмперську владу, московськi соцiалiсти нiчогiсiнько не змiнили в СРСР, крiм назв. Все, що тепер бачимо в СРСР, iснувало i у минулих сторiччях перед 1917 роком, лишень пiд iншими назвами, як у СРСР. Московський лiберал О. Ґерцен писав ще в XX ст.: "Московський соцiалiзм — це московський царизм".

Цiлком вiдмiнне життя бачимо в Англiї. Англiйцi БОРОЛИСЯ кiлька сторiч зi своїми королями за особистi та громадськi вольностi i права. I вони вибороли ще у XVIII ст. славну на ввесь свiт "Хартiю Вольностей" (Маґна Чарта). У нiй вони золотими буквами записали: "Нiколи, нiколи, нiколи Британець не буде рабом". На такому духовному ґрунтi прийшли, перший раз в iсторiї, до державного керма у Великобританiї соцiалiсти-фабiанцi.

Фабiанське товариство заснувало 1931 року свою Комiсiю полiтичного та економiчного планування. За часiв 1939–45 рр. вiйни втiкли вiд А. Гiтлера до Англiї тисячi жидiв, соцiалiстiв, комунiстiв. Переважно це були полiтики, професори, вченi-економiсти. Вони стали членами Фабiанського товариства, а всiлякi знавцi — членами Комiсiї полiтичного та економiчного планування. Прiзвищ їх нiхто не знає, крiм проводу Фабiанського товариства. Ця Комiсiя дослiджує якусь справу й укладає план реформ. Потребу не оприлюднювати прiзвищ членiв Комiсiї пояснюють тим, що, мовляв, є багато причин, якi стримують людину висловити свої справжнi погляди. Ця засада видається доброю на перший погляд. Думка знаного науковця-знавця справи важить багато (бо ж вiн знає справу), а думка якогось незнаного невiгласа, що не знає справи, жодної ваги не має. А крiм того, суспiльство не має нiякої можливостi перевiрити, чи та Комiсiя не є пiд впливом, або залежна вiд якоїсь полiтичної чи грошової сили, чи її члени вартi довiр'я. Наприклад, Комiсiя "спланувала" вiльнi часописи та журнали так, що Парламент зажадав 1947 року вiд уряду дослiдити, хто чи що зробив їх невiльними, цензурують їх, наказують їм брехати. А що вiдкрити ту незнану силу треба було, показують такi факти. У виборах до Парламенту 1945 року робiтнича партiя устами Дж. Морiсона, який на виборах став мiнiстром, запевняла виборцiв, що робiтничий уряд не дозволить державного втручання i примусу у наймі та перемiщеннi робiтникiв, бо такий примус призведе до втрати прав i вольностей робiтництва.

Мiнiстр робiтничого уряду, соцiалiст С. Стафорд, казав: "Я особисто проти примусу у наймi i перемiщеннi робiтникiв". Так само на з'їздi Робiтничих Союзiв 20.05.1947 р. один з провiдникiв Артур Дiкин казав: "Робiтничi Союзи нiколи не погодяться на будь-яке втручання уряду до прав i вольностей робiтництва". А 15.06 того ж року той самий А. Дiкин писав у робiтничому часописi: "Хоч i прикро, але Робiтничi Союзи мусять погодитися на деякi обмеження прав i вольностей робiтництва". Три тижні пiзнiше соцiалiст С. Стафорд видав наказ про примусовий найм i перемiщення робiтникiв. I тi обмеження були не меншими за обмеження воєнного часу. До речi, тут треба пригадати, що деспот-король Джемс Перший проголосив 1607 року такий закон: "Якщо вуглекопи кинуть працю без дозволу власника копальнi, то вони будуть ув'язненi i покаранi як злочинцi. Власникам копалень надаю право ловити всiх волоцюг, неробiв, здорових жебракiв i гнати їх до копалень на працю". На вимогу Парламенту король Джордж III скасував 1775 року той закон. Але 170 рокiв пiзнiше (1947) соцiалiстичний уряд Великобританiї вiдновив закон Джемса Першого з 1607 року, лише надавши йому соцiалiстичну назву.

Голова соцiалiстичного уряду Клемент Етлi був зразком старого англiйського соцiалiста-демократа. По двох роках влади вiн побачив, що права та вольностi британського громадянина щораз бiльше малiють, нищаться. I вiн хотiв замiнити тих своїх мiнiстрiв, якi надто нищили права та вольностi. Фабiанське товариство вчинило опiр i вiн нiчого не змiнив. Було усунено з посади вiйськового мiнiстра, соцiалiста Дж. Белiнджера, бо вiн чинив опiр обмеженню громадських прав та вольностей. За це саме усунено з уряду старого, заслуженого соцiалiста Артура Ґрiнвуда.

Яка сила примушувала наказувати С. Стафордовi, К. Етлi дiяти всупереч їхнiм переконанням?