Слава ЗСУ!

Неймовiрно швидкий вiйськово-технiчний розвиток СРСР по вiйнi 1939–45 рр. розбудував нiхто iнший, а лише уряд США.

По вiйнi 1939–45 рокiв аж до сьогодні Московщина щороку розбудовувала свої вiйськовi сили. А США почали 1965 року роззброюватися. Так, наприклад, США роззброїли ракетнi бази в Туреччинi, Iталiї, Англiї; закрили бази бомбардувальникiв в Англiї, Iспанiї, Морокко, Лiвiї, Ґуанi; зменшили на 50 % виробництво атомного спорядження; закинули плани випуску рухомих ракетних авiаносцiв; занедбали виробництво бактерiологiчної та хiмiчної зброї; припинили випуск бомбовозiв Б–58, Б–52, Б–47; забрали зi своїх авiаносцiв атомнi бомби; покинули Середземне море, лишивши свої авiаносцi на поталу Московщинi; передали охорону Панамського каналу панамському соцiалiстичному урядовi; роззброїли 20.000 кубинських патрiотiв у Флоридi.

Коли в Мадярщинi вибухло антикомунiстичне повстання 1956 року, то уряд США послав 2.11.1956 р. телеграму президентовi Югославiї Тiтовi: "Уряд США не ставиться прихильно до урядiв держав, що межують з СРСР, якщо тi уряди ставляться вороже до СРСР". Iншими словами — США повiдомили Московщину через Б. Тiто, що США НЕ пiдтримують мадярських революцiонерiв. I справдi, 36 годин пiзнiше московськi танки почали наступати на мадярських революцiонерiв. Три роки пiзнiше сам М. Хрущов признався у своїй промовi в Будапештi, що Московщина п'ять днiв вагалася, чи посилати своє вiйсько до Мадярщини. А послала аж тодi, коли дiзналася вiд Б. Тiто, що США не втручатимуться навiть дипломатично.

"Вiд 1917 року досi точиться в СРСР незрима вiйна мiж кремлiвськими можновладцями та жертвами їхньої деспотiї, США завжди були i є не лише нейтральними в тiй вiйнi, а й на боцi деспотiв".

США побудували в Мюнхенi дуже сильну радiостанцiю. Вона передає кiлькома мовами до СРСР американську пропаганду. На керiвникiв тої станцiї уряд США призначив москвинiв-емiгрантiв. Вони не дозволяли жодної антимосковської передачi. Наприклад, щоби показати свiтовi, що США бореться за волю всiх народiв, президент США проголосив "Тиждень поневолених народiв", щоб у тому тижнi пригадувати свiтовi про потребу визволити тi народи. У своїй вiдозвi президент назвав тi поневоленi народи, а мiж ними й Україну, Бiлорусь, Грузiю. Керiвники радіостанцiї "Визволення" нiчого не подали про це. Коли ж українцi в США запротестували, то радiо "Визволення" подало, але зi списку поневолених народiв викреслило Україну, Бiлорусь, Грузiю. Жоднi протести українцiв в урядi США не допомогли. Зрештою, щоб не дратувати Московщину навiть назвою станцiї, уряд США перейменував її з радiо "Визволення" на радiо "Свобода".

Тут буде до речi сказати про американську жалюгiдну пропаганду. Янкi думають, що москвини цiнять волю так, як американцi. Тим-то у своїй радiопропагандi янкi захвалюють волю i добробут у США, закликають москвинiв запровадити таку волю й у себе. Вони не знають, що москвини бояться волi, НЕ ХОЧУТЬ її, бо ж їхнiй iсторичний досвiд показав i довiв, що воля в Московщинi неухильно переходить у сваволю, у безлад i руїну держави. А жодний москвин не хоче розвалу московської iмперiї, а "савєтской" i поготiв, бо ж "савєтская" влада дала москвинам взагалi, а iнтелiгентам зокрема, тисячократно бiльше, нiж всi попереднi iмперськi влади. Всi москвини, а iнтелiгенти i поготiв, добре розумiють, що упадок "савєтской властi" був би катастрофою i для них. Так американська пропаганда замiсть послаблювати "савєтскую власть" — змiцнює її.

Не комунiст, але американський високий дипломат, та ще й колишнiй посол США до СРСР, Дж. Кенан писав: "Нема нiчого бiльше катастрофiчного за полiтику розбиття СРСР на незалежнi держави".

Уряд США привозив 1943 року своїми лiтаками з Москви до Риму iталiйських комунiстiв на чолi з П. Тольяттi i пхав їх до iталiйського уряду.

Головою урядової комiсiї, яка визначала, що саме можна продавати комунiстичним державам, був провiдний член КП США Вiльям Ремiнґтон, засуджений 1953 року за шпигунство на користь СРСР.

Перевiряючи видатки допомогових посольств США в Азiї, державний контролер Джеррi Джекiс знайшов, що багато з американської допомоги азiйським народам іде до москвинiв. Виконуючи урядовий обов'язок, вiн повiдомив про це свiй уряд у Вашинґтонi. Уряд усунув його з посади i вiдкликав назад до США.

На початку вiйни 1941–45 рр. США мали лiтаки марки П–40. Вони були такої якостi, що японцi збивали їх як горобцiв. 400 таких лiтакiв вислали до Англiї. I хоч Англiя потребувала тодi пекуче лiтакiв, тих 400 лiтакiв навiть не розпаковували, а натомiсть навiть американськi льотчицi вживали англiйських лiтакiв. Уряд США хвалив тi лiтаки, запевняючи, що вони найлiпшi у свiтi. А про те, що лiтаки виявилися цiлковито непридатними, — уряд США мовчав навiть i по вiйнi.