Слава ЗСУ!

- Наказ ігемона буде виконано, - заговорив Афраній, - але я мушу заспокоїти ігемона: замір злочинців дуже-дуже важко доконати. Адже подумати лишень, - гість, кажучи, обернувся і вів далі: - вистежити людину, зарізати, та ще дізнатися, скільки одержав, та примудритися повернути гроші Каїфі, та все це в одну ніч? Сьогодні?

- І все ж таки його заріжуть сьогодні, - вперто повторив Пілат, - у мене передчуття, кажу я вам! Не було випадку, щоб воно мене підвело, - тут судома перейшла обличчям прокуратора, і він коротко потер руки,

- Слухаю, - покірно озвався гість, устав, випростався і раптом запитав суворо:

- Так заріжуть, ігемоне?

- Так, - відповів Пілат, - і вся надія лише на вашу подиву гідну справність.

Гість поправив важкий пояс під плащем і сказав:

- Маю за честь, зичу здоров’я та радощів!

- О, так, - неголосно скрикнув Пілат, - я зовсім і забув! Я ж вам заборгував!..

Гість вразився.

- Далебі, прокураторе, ви мені нічого не винні.

- Та як же так? Як я в’їжджав до Єршалаїма, пам’ятаєте, стовпище жебраків... я ще хотів кинути їм грошей, а в мене не було, і я взяв у вас.

- О, прокураторе, це така мізерія!

- І про мізерію належить пам’ятати.

Тут Пілат обернувся, підняв плащ, який лежав на кріслі позаду, витяг з-під нього шкіряну калитку і простягнув гостеві. Той вклонився, беручи її, та й сховав під свою кирею.

- Я чекаю, - заговорив Пілат, - на звіт про потреб, а ще і в цій справі Іуди з Киріафа сьогодні ж уночі, чуєте Афранію, сьогодні. Сторожі буде наказано будити мене, тільки-но ви з’явитесь. Я чекаю на вас!

- Маю за честь, - проказав зверхник таємної служби і, повернувшись, пішов з балкона.

Чути було, як рипів мокрий пісок під його ногами, потім долинув цокіт його чобіт по мармуру поміж левів, потім зрізало йому ноги, тулуб і, нарешті, запався і каптур. Тільки цієї миті прокуратор завважив, що сонця вже немає і настали сутінки.