Слава ЗСУ!

- А, облиште, - сказав Джонні. У голосі його вже не чулося гніву. - Я ж таки сам вивів вас із рівноваги, хіба ні?

- Ще раз кажу вам, це не може бути Френк. Що ви женетеся за рекламою, то я здуру ляпнув. Просто спалах, розумієте? Але ваші біоструми, чи астральні сигнали, чи що воно там, цього разу завели вас не туди.

- А ви перевірте, - мовив Джонні. Він пильно дивився на шерифа, не даючи йому відвести погляд. - Перевірте. Доведіть, що я помилився. - Він проковтнув слину. - Зіставте дати й час убивств з його чергуваннями. Це можна зробити?

- Всі графіки чергувань за останні чотирнадцять чи п’ятнадцять років у тій шафі, - знехотя відповів Беннермен. - Подивитися можна.

- То подивіться.

- Містере... - Беннермен затнувся. - Джонні, та якби ви знали Френка, ви б самі з себе посміялися. Повірте мені. Це не тільки я вам скажу, а спитайте кого хочете...

- Якщо я помилився, буду тільки радий це визнати.

- Чистісіньке безглуздя, - пробурчав Беннермен, проте пішов до шафи, де зберігалися давні графіки, й відчинив дверці.

11

Минуло дві години. Було вже близько першої години ночі. Джонні ще до півночі зателефонував батькові й сказав, що заночує десь у Касл-Року: сніговій не вщухав, і їхати назад було практично неможливо.

- Ну, як там? - запитав Герб. - Можеш щось сказати?

- Не варто про це по телефону, тату.

- Гаразд, Джонні. Не дуже там виснажуйся.

- Та ні.

Але він уже виснажився. Мабуть, не стомлювався так аж відтоді, як відбував курс фізіотерапії під керівництвом Ейлін Мегон. Славна була жінка, не знати чого подумалось йому. Славна й щира, принаймні доти, доки він сказав їй, що у неї в домі пожежа. Після того вона стала відчужена й наче сама не своя. Подякувала йому, це так, але... але чи доторкнулася потім до нього хоч раз? Справді, чи доторкнулася? Джонні такого не пригадував. Те саме буде й з Беннерменом, коли все це скінчиться. А жаль. Він, як і Ейлін, людина добра. Але й добрим людям стає не по собі поруч з тим, хто може одним дотиком дізнатися про весь їхній підспідок.

- Це ще нічого не доводить, - говорив тим часом Беннермен. Голос його звучав сердито й зачіпливо, наче в ображеного хлопчиська, і Джонні раптом дуже захотілося схопити його й добряче труснути, так щоб аж зуби клацнули. Та він занадто стомився.

Вони сиділи над таблицею, яку Джонні нашвидкуруч накидав на звороті якогось циркуляра. Біля шерифово-го столу безладно стояли одна на одній сім чи вісім чималих шухляд-картотек, а на столі, в корзинці для вхідних і вихідних паперів, стирчали картки з графіками чергувань Френка Додда від 1971 року, коли він почав службу в конторі шерифа. Таблиця виглядала так:

Убивства

Френк Дод

Елма Фречег (офіціантка)

12.ХІ 1970, 15.00

Полін Тусейкер

17.ХІ 1971, 10.00

Черіл Муді (школярка)

16.X11 1971, 14.00