Слава ЗСУ!

знайди книгу для душі...

Читай онлайн! Читай онлайн українською безкоштовно > Книги > Мій друг Янгол

- І там вони кружляють між зорями?

- Так, - махнула головою мама. – Вони кружляють між зорями, літають між хмарами, і дивляться на землю з висоти пташиного польоту. Ці Янголи тримають душу, доки вона не торкнеться зірок.

- А що буде, коли вона торкнеться?

- У неї виростають крила.

- І вона стає Янголом?

Мати посміхнулась.

- Вже час спати. Закривай очі.

Проминув місяць.

Кожний день Саші був схожий на попередній. Школа, дім, домашнє завдання, сон. Мати вже остаточно з’їжджала з глузду від своїх трьох змін. Брат почав все частіше зникати вечорами та не приходити додому.

Поліна тепер в школу майже не приходила. У неї були постійні телепередачі, концерти, де вона читала всі вірші Сашка з того зошита, підписуючись під ними своїм ім’ям. А коли все ж приходила – вчителі зустрічали її так, наче вона - всесвітня зірка, і просили її зачитати «свої» вірші. Звичайно, що ж вони могли їй сказати. Вона ж стала наймолодшою в Україні володаркою премії імені Тараса Шевченка, хоча і не без допомоги своєї мамусі та її багатеньких кавалерів.

З Мишком Саша майже не спілкувався. Вони і досі сиділи за однією партою, але щодня розмови їх ставали все коротшими, і зводилися лише до навчання.

Мишко тепер дружив зі Стьопою Поневольським, і іноді, коли вони розмовляли, Саша навіть чув, що вони його обговорювали.

Єдина, з ким тепер спілкувався Саша, була Лариса. Не зважаючи на невдоволені погляди Мишка, Саша декілька раз навіть проводив її додому, а одного разу, коли вона хворіла, то заносив їй конспект.

Саша не довіряв Ларисі так, як Янголові, і не любив її так, як Поліну. Але вона була єдина, з ким можна було просто про щось поговорити.

Одного разу, Лариса навіть розповіла Сашкові, що Поліна вкрала у неї вірш. Саша не здивувався, адже розумів, таке можливо. Та про те, що всі вірші, які читає Стрийчик на телебаченні, належать йому - розповідати Ларисі не став.

В переддень свого дня народження, Лариса зателефонувала Сашкові. І попросила його вранці допомогти їй донести до школи два торти, через те, що машина її тата зламалася. Саша з радістю погодився, і наступного дня у визначений час вже чекав Ларису. Але все чомусь затрималося. Лариса довго не могла спакувати підготовлені солодощі, і в результаті, коли вона лише вийшла з дому, урок у школі вже розпочався.

На ботаніку Саша та Лариса запізнилися на п'ятнадцять хвилин. Вчителька, побачивши поважну причину, зауваження дітям не зробила, але з того моменту Мишко перестав навіть дивитися в сторону Саші. Мабуть, цього Мишко подарувати Саші не зміг.

Коли розпочалася перерва, до Мишка підбіг Стьопа, і вони відійшовши подалі від Сашкової парти, почали щось обговорювати.

- Так дай йому в морду, - чув Саша здалеку.

А Мишко натхненно продовжував щось пояснювати Стьопі, розмахуючи руками.

Коли уроки закінчилися, і Саша спокійно збирався додому, Мишко таки наважився підійти і сухо промовив, що хоче з ним поговорити.

- Говори, - байдуже промовив Саша.

- Ні, підемо у вестибюль.

- Не піду, - відповів хлопець.

- Ти що, боїшся? - почав підбурювати Степан.

- Не боюся, - гордо відповів Саша. – Але на тебе у мене немає часу.

- А на Янгола в тебе час є? – злісно перепитав Мишко.

Саша глибоко вдихнув, але нічого не відповів.

Мишко подивився в очі Саші, і зрозумів, що, мабуть, сказав щось не те, бо Сашкові ж і так не легко через смерть батька. А тут іще він зі своїми проблемами.

- Сашо, хочу просто поговорити, - щиро промовив він. – Лише ти і я.

Мишко пішов у вестибюль, і Саша понуро пішов за ним. Вони дійшли до кінця коридору і зупинилися.

- Нащо ти це робиш? – запитав Мишко, не піднімаючи очей.

- Що?

- Ти знаєш про що я. Ти ж її не любиш.

- Ти теж, - впевнено відповів Саша.

- Я люблю.

- Так скажи їй, чого мені говориш?

- Ти нам заважаєш, - пробурмотів Мишко.

Саша посміхнувся.

- Я бачу, як ти крадеш її у мене з-під носа, - продовжив Михайло.

- Я втратив свого Янгола через тебе. Твоя черга страждати.

- Через мене? – здивувався Михайло.

- Так. Через твої постійні сумніви та недовіри. Вона образилася, що я не вірив у неї, і зникла.

- Сашо, у тебе ніколи не було Янгола. Хтось просто сміявся з тебе.

- Хто? – упевнено запитав Саша. – Янець Даша, у якої немає телефону. Чи може, є іще кандидатури?

Попередня
-= 33 =-
Наступна
Коментувати тут. Постів 116.

Останній коментар

красуня 06.08.2020

хочу подякувати автору за таку пречудову книгу


красуня 06.08.2020

книга дуже сумна,схожа на реальність


anonymous9739 07.05.2015

даже сумна книга. наближена до реальностi.


Додати коментар