Слава ЗСУ!

знайди книгу для душі...

Читай онлайн! Читай онлайн українською безкоштовно > Книги > Мій друг Янгол

Саша скептично підняв брови.

- Ми останній раз там писали на початку минулої чверті.

- А мене тоді не було. Я хочу переписати! – впевнено відповів Мишко.

- Ну-у-у, зараз знайду….

Саша роззувся і пішов до своєї кімнати. Хлопці пішли за ним.

Саша дістав з-під полиці старі конспекти і почав переглядати їх один за одним.

Мишко мовчки сидів на дивані, а Стьопа уважно розглядав по сторонам, намагаючись зрозуміти, чи не лежить часом у Сашковій кімнаті паспорт його мами.

- О, а уявіть, що сталося! – раптом почав Степан. – Моя мама згубила паспорт!

Мишко злякано подивився на Стьопу, не розуміючи, нащо він акцентує увагу на тій речі, за якою вони прийшли.

- І що? – не відриваючись від пошуку конспекту, промовив Саша.

- Та вже знайшла. Вгадайте, де! Ніколи не вгадаєте.

- На вулиці! – відповів Мишко.

- Ні. У холодильнику.

Сашко натягнув усмішку.

- Справді? – не довірливо перепитав Мишко.

- Ага! У тебе такого не було? – запитав Стьопа.

- Ні.

- А у твоєї мами? – звернувся Стьопа до Саші.

- Ні, - покачав головою Саша. – У моєї мами всі речі на місці!

- Всі-всі? І вона ніколи нічого не губить?

- Ні, - впевнено відповів Саша.

- Хм… А де вона кладе паспорт?

- У шухлядці у своїй кімнаті, біля ліжка.

- І він завжди там?

Саша махнув головою.

- Класно. От би і в моєї мами був такий порядок.

Саша перебрав всю купу зошитів і розчаровано зітхнув.

- Де ж він може бути?...

- Не знаю, шукай, - посміхнувся Стьопа. – Нам він потрібен.

- Стоп, - раптом промовив Саша. – Мишко, він же у тебе.

- У мене?

- Ага. Ти брав його в мене і більше не віддавав.

- Та ну…

- Ні, точно. Пам’ятаєш, ти брав тоді три конспекти.

- А-а-а, точно… І справді, в мене.

Саша встав, натякаючи, що хлопцям вже час додому.

Мишко невпевнено поглянув на Стьопу: може, той ще щось вигадає, адже паспорт досі не в них.

- Ех, Сашо! – раптом плеснув по плечу Сашу Степан. – Розумний ти хлопець.

Саша, явно не задоволений жестом Стьопи, відійшов в сторону.

- Розгадав ти нас. Ми прийшли зовсім не по конспект.

- А нащо ж?

- Мишко поговорити з тобою хотів.

- То чого мовчить? - недовірливо перепитав Саша.

- Мишко, і справді, чого ти мовчиш? Говори!

Мишко злякано поглянув на Сашу, не знаючи, що йому сказати.

- В… В… Не… В-в-в, - почав Мишко.

- Ну, - махнув рукою Стьопа. – Бачу, розмова пішла. Я тут явно зайвий. Без мене вам спілкуватися буде простіше. Мишко, тримайся! Чекатиму тебе в коридорі.

Стьопа впевнено вийшов у коридор, зачинивши за собою двері Сашкової кімнати.

Мишко злякано дивився на Сашу, а той зосереджено складав назад свої старі конспекти.

- То про що ти хотів поговорити зі мною?

- М-м-м… Про Ларису, - відповів Мишко.

- Що саме?

Мишко замовчав. Він не знав, що говорити. Йому важко було спілкуватися з Сашою тепер. Після смерті батька він став такий замкнутий, якийсь весь в собі. Він ніколи не сміявся, став надто серйозний. І здавалося, зненавидів усіх навколо. Хіба ж Мишко винен, що його батьки багаті та досі живі?

А ще дуже ж негарно відбивати у своїх друзів дівчат. Саші ж подобалася Поліна, і Мишко до неї не чіплявся. Чого ж тепер Саша перекинувся на Ларису? В класі багато дівчат. Чому саме вона?

А ще, найбільш образливим було, коли та Лариса сама приходила і починала до Сашка загравати. То якісь записочки йому кидає, то робить вигляд, що їй в ту ж сторону, що й Сашкові, ніби в магазин іде. А коли захворіла, то подзвонила Сашкові, щоб той конспект їй приніс. А могла б і подружкам подзвонити. Їх же у неї двадцять дві! Чого до Сашка ліпне?

Попередня
-= 35 =-
Наступна
Коментувати тут. Постів 116.

Останній коментар

красуня 06.08.2020

хочу подякувати автору за таку пречудову книгу


красуня 06.08.2020

книга дуже сумна,схожа на реальність


anonymous9739 07.05.2015

даже сумна книга. наближена до реальностi.


Додати коментар