Слава ЗСУ!

знайди книгу для душі...

Читай онлайн! Читай онлайн українською безкоштовно > Книги > Мій друг Янгол

Лікар не помилялася, психіка хлопчика була в порядку, а його істерики – дійсно, лише реакції на несправедливе суспільство, в якому Саша жив. Не помилялася лікар і в тому, що з віком ці психічні розлади просто зникають – бо доросла людина починає боротися з цією несправедливістю вже не істериками, а зовсім іншими шляхами: прийняттям розумних рішень, переосмисленням ситуації, зваженими думками.

Не помилялась лікар і у Сашкових здібностях. Саша був, дійсно, розумний і талановитий. Але вона припустилася лише однієї помилки, бо Сашу будь-що треба було забирати з того класу, в якому йому було так психічно важно знаходитися: щодня відчувати нерівність з усіма. Він нижчий, гірший, бідніший. Саме з цим класом і була пов’язана більшість проблем хлопчика. І більше за все на світі Саша благав у Бога, щоб мати перевела його в іншу школу, хоча б у інтернатівську, чи для душевнохворих, але тільки щоб в іншу, подалі від цієї.

Мати сиділа на стільці біля вікна і дивилася на дорогу, Саша лежав на ліжку з відкритими очима і думав.

В двері хтось постукав.

Мати обернулася.

- Саша не спить? – спитала шепотом Наталя Петрівна.

Мати поглянула на Сашу.

- Я не сплю, - відповів Саша.

- До тебе дівчина, - промовила лікар, і підморгнула матері.

Мати посміхнулась і підійшла до Саші.

- Я піду до столової, куплю булочку, тобі взяти? – запитала мати.

- Ні. Мамо, а хто прийшов?

- Мабуть, Поліна, - знизала плечима мати. – Я ж не знаю, хто там в тебе ще в класі є.

При словах: «Мабуть, Поліна» очі Сашка засяяли. Він знав, яка вона погана, хитра, але все одно, було так приємно, що вона все ж прийшла його провідати. Саша глибоко вдихнув, натягаючи на себе ковдру.

Мати поправила Сашкові волосся на голові і пішла до дверей.

За хвилину двері відчинилися і в Сашкові кімнату зайшла… Зовсім не Поліна, а Дарина Янець.

Дівчина мовчки пройшлася по кімнаті і сіла біля ліжка.

- Привіт, - тихо промовила вона.

- Привіт, - сухо та розчаровано відповів Саша.

- Я прийшла… Принесла тобі …. Ось фрукти.

- Дякую, - відповів Саша.

- А ще хотіла вибачитись

- Мишко попросив? – грубо перебив Саша.

- Ні! – різко відповіла Даша. – Я сама…

Дарина поклала фрукти на полку.

- Я сама не знаю, що на мене найшло. Я не знала, що для тебе це так важливо – це й Янгол. Розмови з ним… Коли Мишко підбіг і сказав, що викрив мене, і що все знає, що це я – той Янгол, який тобі дзвонить – я думала буде смішно, якщо я погоджусь і скажу, що це, дійсно, я. Але це не я…

- Не ти? – злякано перепитав Саша.

- Не я, - помахала головою Дарина. – І мені дуже соромно. По-перше, через те, що ти потрапив у лікарню, мабуть, через мій невдалий жарт. А ще знаєш, може, той Янгол, дійсно, у тебе є. А ти через мене тепер не віриш у нього.

- Моя мама казала мені, що є, - тихо промовив Саша.

- А ти його бачив? – запитала дівчина.

- Ні, але точно чув. Вона зі мною говорила.

- І що казала?

- Що візьме мене за руки, і ми полетимо до небес і будемо літати між зірок, купатися у хвилях неба, дивитися на землі з висоти пташиного польоту...

- Мені ніхто ніколи не дзвонив, - заздрісно промовила Даша. – Може, тому що у мене телефон часто не працює, а може, тому що я просто погана людина і ніякий Янгол на небі не захотів вибирати мене і дзвонити.

- Не думаю, що ти така вже погана, - знизав плечима Саша.

- Погана, – зітхнула Даша. – Я тільки-но вибачалася вперше в житті. Уяви.

- Якщо так – погані справи, - зітхнув Сашко. - Я ніколи не думав, що я хороший. Але чомусь Янгол мені подзвонив… А що там у школі?

- Нічого цікавого, всі про тебе питають. Я чула, як Мишка питали, чи можна до тебе прийти?

- Хто саме? – з надією, що Даша назве ім’я «Поліна», запитав Сашко.

- Микола питав, Степан. Із дівчат - Адзельстка, Білоус…

- І все?

- І я, - знизала плечима Даша.

- Ясно, - розчаровано промовив Саша.

- Ну я вже піду. Ти їж фрукти і швидше поправляйся.

- Добре. Передавай усім привіт.

- Бувай.

Попередня
-= 49 =-
Наступна
Коментувати тут. Постів 116.

Останній коментар

красуня 06.08.2020

хочу подякувати автору за таку пречудову книгу


красуня 06.08.2020

книга дуже сумна,схожа на реальність


anonymous9739 07.05.2015

даже сумна книга. наближена до реальностi.


Додати коментар