Слава ЗСУ!

знайди книгу для душі...

Читай онлайн! Читай онлайн українською безкоштовно > Книги > Мій друг Янгол

Сашко гордо підняв підборіддя, не ховаючи задоволеного виразу обличчя за почуті лестощі.

- Задавай питання, - прошепотів голос.

- Як звати нашу клашку?

- Марина Анатоліївна, - випалила Янгол.

- Визнаю, дурне питання, - посміхнувся Саша. – Ти могла знати це і раніше.

- Задай інше, - засміялася дівчина.

- М-м-м, а як звати директора?

- Оксана Павлівна! – впевнено відповіла Янгол.

- Добре… Зараз… О, знаю! Як прізвище фізкультурника?

- Бенедечук Максим Петрович.

Сашко раптом затих. Він знав, що Мишко ніколи не запам’ятовує прізвища. Мабуть, і свого не пам’ятає. А якщо раптом і вдавалося якесь запам’ятати, то, все одно, завжди плутав його з іншими. І як він тільки зміг так швидко підказати сестрі прізвище викладача. Хоча, може, саме його він записав у щоденнику. Проте в будь-якому випадку на Мишка це не схоже.

- Добре, - намагаючись взяти себе в руки, промовив Саша.

- Вже краще?

- Звичайно, - посміхнувся хлопець. – А от таке питання! Якщо ти - мій Янгол, ти ж маєш знати, що у мене на душі, мої почуття і страхи. Знаєш?

- Знаю, - махнула головою Янгол.

- От і чудово! Тоді скажи, хто з дівчат мого класу мені дуже подобається?

- Поліна, - не вагаючись, відповіла Янгол.

Сашко зніяковіло замовчав. Навіть, Мишко, який добре знав Сашу, принаймні, рази так три помилився б, перш ніж із 23 дівчат вибрати одну.

- А Мишкові хто?

- Не знаю, я ж не його Янгол.

- А як думаєш?

- Лариса, може…

Саша зітхнув і поглянув на небо.

- Я теж так думаю, хоча Мишко і не говорить мені, - продовжив хлопець. – А як думаєш, я подобаюсь Поліні?

- Ти? Поліні? – розсміялась дівчина. – Оце ти загнув.

Нижня губа Сашка різко виперла уперед, а щоки надулись, як дві великі пухкі булки.

- Чого мовчиш? Образився? – припинила сміятися Янгол.

- Бувай. Мені час вечеряти.

Був ранок. На вулиці з ночі не вщухав дощ.

Сашко, ображений на Мишка за його нічні дзвінки, вирішив більше не заходити по нього вранці. І вже, навіть, знайшов в цьому позитивний момент – вперше за весь цей час він не запізниться до школи.

Хлопець вийшов з під’їзду, і, побачивши відчайдушну зливу, швидко одягнув капюшон.

Не дивлячись на ранній час, біля під’їзду Сашу вже чекав Мишко.

- Привіт, - ледь чутно промовив він Сашкові.

Саша махнув головою і направився до школи. Мишко мовчки поплентався за ним. Всю дорогу від дому до школи хлопці пройшли мовчки. Саша йшов трохи попереду, раз у раз чуючи, як зітхав йому в спину Мишко.

- Я тобі не дзвонив, - вже майже біля школи пробурмотів Мишко під ніс. – Чесно-чесно. Обіцяю.

- А сестра твоя?

- Теж ні…

- Вона вже поїхала?

- Ага, ще вчора вранці. Її батько тут проїздом був. А вчора вранці в них був поїзд.

- Вчора вранці? – здивувався Саша. – А ввечері її вже не було?

- Ні! А що ввечері теж хтось дзвонив?

Саша махнув головою.

- Хто? Дівчина?

- Ага. Сказала, що вона – мій Янгол.

- Янгол? Супер! – викрикнув Мишко, радий, що всі підозри в його сторону автоматично розсіялися. - І що казала?

- Та так… Нічого конкретного. Казала, що якщо я стрибну з вікна – вона мене зловить.

- Маячня, - впевнено промовив Мишко.

- Мабуть, - знизав плечима Саша. – Це точно не ти?

- Чесно-чесно, обіцяю, - піднявши брови, щиро відповів Михайло. – Ти ж мій друг.

Сашко на хвилинку задумався. Він перекинув стару шкіряну сумку на інше плече і підійшов ближче до Мишка.

- А от якщо я тобі друг, то скажи, хто з дівчат тобі подобається?

- З нашого класу чи взагалі? – задумався Михайло.

- З класу.

- М-м-м… Лариса.

Попередня
-= 5 =-
Наступна
Коментувати тут. Постів 116.

Останній коментар

красуня 06.08.2020

хочу подякувати автору за таку пречудову книгу


красуня 06.08.2020

книга дуже сумна,схожа на реальність


anonymous9739 07.05.2015

даже сумна книга. наближена до реальностi.


Додати коментар