Слава ЗСУ!

Мить щастя

Ви коли небуть чули як говоре серце? Скажете - це дурниця, як взагалі це можливо! Я скажу – це реалій життя, де мрії збуваються, а найсолодший сон стає реальністю розбавлений фарбами теплого літа.

Тук… тук… тук… Нове серце загорілося незвіданим й в той же час усім відомим гріховний й цнотливим почуття. Воно не чує, не бачить… Лиш відчуває, як її господар тремтить від солодкого сп’яніння ейфорії, яке окутує його мов крила янгола охоронця. Електричні імпульси вдаряють в духовний центр й розлітаються електронами щастя, зачіпаючи молоде серце, яке не бачило болісних ран від кінця казки на яву. Воно, ще насолоджується незвідністю й новим відчуття. Відбиває такт, ніби говоре із своїм власником, про те що йому слід зробити, коли побачите іншого з таким же зарядженим й п’яним духовним центром.

А мить… мить ще не настала, лиш спить в глибокому сні з розкритими туманними очима, які спрямовані в безкінечний простій нашого світу, немов шукаючи там відповіді на безсмертне питання. Що таке мить життя?

Тук… тук… тук… молоде серце рветься з грудей, мов хвастун дати відповідь на перший погляд легке й поверхневе питання. «Це ж любов» - кричить воно. А власник підтримує його, прикладає руку до нього й відчуває пульс блаженства й насолоди від розуміння, що мить щастя прийде все-таки, пробудиться від коматозу. Очі палають вогнем молодості й віри в ту хвилину.

Та чомусь очі наповнені слізьми, а молоде серце відчуває біль від рани, яка заподіяна ножем «митті щастя». Сталь суворого життя розрізала насолоду від екстазу чекання на цей благородний день, пробудження її від сну.

В погоні за моментом, забуваєш про найголовніше… мить щастя живе в тобі. Не біжи за ним, шукай того хто продовже його в у вічність, поки це не пізно.

Не варто чекати…могила викопана для кожного…

Тук…тук…тук… Нове серце загорілося…