Читай онлайн

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > Під куполом

Одягнений у зношену футболку РНГХ хлопець приніс записку.

— Агов, містере Ренні! — вигукнув він. — Господи, я шукаю вас по всьому місту!

— Боюся, Ронні, я зараз не маю часу на балачку, — сказав Великий Джим. Він не зводив очей із трійці, що сиділа на сходах міськради. Трійко Гаспидських Ідіотів. — Можливо, завтра…

— Я — Річі, містере Ренні, Ронні — то мій брат.

— Річі. Авжеж. А тепер, якщо ти вибачиш…

Великий Джим зробив крок уперед. Енді взяв у хлопчика записку і встиг затримати Ренні, перш ніж той підійшов до тріо, що розсілося на сходах.

— Краще прочитай оце.

Перше, що побачив Великий Джим, було лице Енді, ще більше витягнуте й занепокоєне, ніж зазвичай. От тоді він вже взяв записку.

Джеймсе…

Я мушу побачитися з тобою сьогодні ввечері. Господь говорив зі мною. Тепер я мушу поговорити з тобою, перш ніж мені заговорити до міста. Чекаю твоєї відповіді. Річі Кіл'ян доставить твою записку мені.

Преподобний Лестер Коґґінс

Не Лес, навіть не Лестер. Ні. Преподобний Лестер Коґґінс. Не на добро це. Ну чому, чому все таке мусить траплятися одночасно?

Хлопець стояв перед книгарнею, у своїй вицвілій футболці й мішкуватих, сповзаючих джинсах він був схожий на якогось дурв'ячого сироту. Великий Джим кивнув йому, щоб підійшов. Той з готовністю підбіг. Великий Джим витяг із кишені ручку (на циліндрику якої йшов напис золотом ВАМ ГАРНИЙ НАСТРІЙ, БУДЬТЕ ПЕВНІ, ДАРУЄ БІЗНЕС ДЖИМА РЕННІ) і надряпав відповідь з трьох слів: Опівночі. Мій дім. Склав папірець і вручив хлопцеві.

— Віднеси йому. І не читай сам.

— Я не буду! Нізащо! Благослови вас Господь, містере Ренні.

— І тебе теж, синку, — провів він очима хлопця.

— Про що це він? — спитав Енді. І перш ніж Великий Джим встиг щось відповісти, припустив: — Про лабораторію? Про мета…

— Стули пельку.

Енді аж спотикнувся, так його це вразило. Великий Джим ніколи раніше не казав йому таких слів. Не на добро це.

— На все свій час, — промовив Великий Джим і вирушив назустріч нагальній проблемі.

3

Перше, що подумав Барбі, побачивши наближення Ренні: «Він іде, як дуже хвора людина, котра сама ще цього не знає». У його ході також вбачався чоловік, котрий усе життя роздає підсрачники.

Потискаючи Бренді обидві руки, він тримав на лиці найбільш хижу зі своїх світських посмішок. Вона сприйняла це зі спокійною, природною люб'язністю.

— Брендо, — мовив він. — Мої найглибші співчуття. Я мав би відвідати вас раніше… я, звісно, буду на похороні… але я був дещо зайнятий. Ми всі були зайняті.

— Розумію, — відповіла вона.

— Ми вельми журимося за Дюком, — сказав Великий Джим.

— Саме так, — включився Енді, котрий підійшов услід за Джимом: катерок на буксирі в океанського лайнера. — Вельми журимося.

— Я так вам обом вдячна.

— І, хоча я радо обговорив би ваші проблеми… я ж бачу, ви їх маєте… — усмішка Великого Джима поширшала, утім навіть зблизька не змінивши виразу його очей. — У нас дуже важливе засідання. Ендріє, чи не могла б ти піти й мерщій розкласти на столі всі ті папери?

У цю мить Ендрія, котрій недалеко було вже до п'ятдесяти, стала схожою на дитину, котру застали за тим, як вона намагалася поцупити з підвіконня гарячий пиріжок. Вона вже почала підводитись (кривлячись від болю у спині), але Бренда утримала її, міцно стиснувши руку. Ендрія знову сіла.

Попередня
-= 137 =-
Наступна
Коментувати тут. Постів 4.


Останній коментар

anonymous12339 07.12.2014

Зараз дуже хочу проч тати цю книгу. На цю думку менк надихнув серіал, але на жаль поки його відхнімуть... думаю побачити щось захоплююче та ефектне


Buriakvova 19.09.2014

Всі книги які я читав цього автора класні


anonymous9792 15.06.2014

прекрасна книга.


Додати коментар