Читай онлайн

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > Під куполом

— Перевір лічильник, — сказав Джо.

Норрі ввімкнула апарат. Стрілка затанцювала, лиш трішечки не сягаючи +75.

14

Піт Рендолф докопався в одній з шухляд столу Дюка Перкінса до старого касетного магнітофона, видобув його на світ і перевірив: батарейки виявилися все ще придатними. Коли зайшов Джуніор, Рендолф натиснув ЗАПИС і поклав маленький «Sony» на кут столу так, щоб юнак міг його бачити.

Недавній напад мігрені вщух, залишивши по собі лише тупе мурмотіння у лівій скроні, тож Джуніор почувався доволі спокійно; вони з батьком це вже репетирували, і Джуніор знав, що йому казати.

— Там усе буде ладком, — пообіцяв Великий Джим. — Чиста формальність.

Так воно й вийшло.

— Як ти знайшов тіла, синку? — запитав з-за столу Рендолф, погойдуючись у своєму обертовому кріслі. Усі особисті речі Перкінса він прибрав, поклавши до шафи в іншому кутку кімнати. А тепер, коли померла Бренда, він гадав, що може їх узагалі викинути на смітник. Кому потрібні особисті речі покійника, якщо він не має близьких родичів?

— Ну, — почав Джуніор. — Я повертався з патрулювання на шосе 117. Усе, що творилося у супермаркеті, я пропустив…

— Тобі пощастило, — зазначив Рендолф. — Там було натуральне лайно з кров'ю, вибач мені мою франкську. Кави?

— Ні, дякую, сер. Я схильний до мігреней, а кава їх ще більше підсилює.

— Таки-так, це погана звичка. Не така, як сигарети, але теж погана. А ти знаєш, що я теж курив, поки не став спасенним?

— Ні, сер, я про це не знав. — Джуніор мав надію, що цей ідіот врешті припинить своє дурне базікання, дозволивши йому розповісти заготовлену історію і скоріше забратися звідси геть.

— Йо, мене хрестив Лестер Коґґінс, — Рендолф притиснув руки до грудей, розвівши долоні віялами. — Повне занурення у Престіл. Ото тоді ж, тамечки, я й віддав своє серце Ісусу. Я не такий вже й ревний ходок до церкви, як декотрі, не такий вірний я парафіянин, звісно, як твій батько, але преподобний Коґґінс був добрим чоловіком. — Рендолф похитав головою. — У Дейла Барбари багато чого на совісті. Я завше це підозрював.

— Так, сер.

— І на багато питань він мусить відповісти. Я видав йому порцію сльозогінного газу, але це тільки аванс перед тим, що він отримає пізніше. Отже, ти повертався з патрулювання і?…

— І згадав, що хтось мені казав, ніби бачив машину Ейнджі в їхньому гаражі. Ну, знаєте, у гаражі Маккейнів.

— Хто тобі це казав?

— Френк? — Джуніор почухав собі скроню. — Гадаю, це був Френк.

— Продовжуй.

— Ну, отже, я зазирнув у вікно гаража й побачив, що її машина таки дійсно стояла там. Я пішов до передніх дверей, подзвонив, але ніхто не відповів. Тоді я обійшов дім, пішов до задніх дверей, бо мене це стривожило. Там висів якийсь такий… запах.

Рендолф співчутливо кивнув.

— Грубо кажучи, ти просто довірився своєму нюху. Гарна поліцейська робота, синку.

Джуніор уважно втупився в Рендолфа, гадаючи, чи це був жарт, чи якась хитра пастка, але в очах шефа не ховалося нічого, окрім чесного захвату. Джуніор зрозумів, що його батько примудрився знайти собі помічника (перше слово, що спало йому на думку, було спільник), ще тупішого за Енді Сендерса. А він же вважав це неможливим.

— Продовжуй і закінчуй. Я розумію, тобі це болить. Нам усім це болить.

— Так, сер. Саме так, як ви кажете. Задні двері були незамкнені, і я пішов по нюху прямо до комори. Я очам своїм не повірив, коли побачив, що там знайшлося.

Попередня
-= 289 =-
Наступна
Коментувати тут. Постів 4.


Останній коментар

anonymous12339 07.12.2014

Зараз дуже хочу проч тати цю книгу. На цю думку менк надихнув серіал, але на жаль поки його відхнімуть... думаю побачити щось захоплююче та ефектне


Buriakvova 19.09.2014

Всі книги які я читав цього автора класні


anonymous9792 15.06.2014

прекрасна книга.


Додати коментар