Читай онлайн

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > Під куполом

— Але ж ви не можете прислати до нас морських піхотинців, щоб його зупинити, авжеж? — спитала Розі. — Ви нічого не можете, окрім як споглядати. Як ті діти на акваріум, де найбільші риби спершу з'їдають усю їжу, а потім починають пожирати менших рибок.

— Я можу відімкнути мобільний зв'язок, — задумливо проказав Кокс. — Можу заблокувати інтернет. Принаймні це я можу зробити.

— У поліцейських є портативні рації, — сказала Джулія. — Він Цим скористається. А в четвер на зборах, коли люди почнуть скаржитися, що втратили зв'язок із зовнішнім світом, він звинуватить У цьому вас.

— Ми планували скликати прес-конференцію у п'ятницю. Я міг би її скасувати.

Джулія аж похолола від самої думки про це:

— Навіть не думайте. Тоді він буде позбавлений необхідності пояснювати свої дії перед світом.

— Плюс, — включилася Розі. — Якщо ви вимкнете телефони і інтернет, ніхто не зможе розповісти вам або комусь іншому про те, що в нас коїться.

Кокс постояв мовчки, дивлячись собі під ноги. Потім підвів голову.

— А як щодо того гіпотетичного генератора, який може підтримувати Купол? Ніяких новин?

Джулія не була певна, чи варто розповідати Коксу, що пошуки генератора вони доручили зовсім ще юним школярам. Та сталося так, що потреба відповідати на це питання раптом відпала, бо саме в цю мить заревла міська пожежна сирена.

22

Піт Фрімен кинув останню пачку газет біля дверей. А тоді, упершись руками собі в поперек, розпрямився і потягнувся. Тоні Гай почув тріск навіть з іншого кінця кімнати.

— Тріщить так, ніби в тебе спина хвора.

— Та ні, я почуваюся чудово.

— Моя жінка зараз уже мусить хропти, — сказав Тоні. — А в гаражі я маю заховану пляшку. Хочеш, зайдемо по дорозі додому, хильнемо трішечки?

— Ні, я гадаю… — почав Піт, і саме в цю мить вікно розтрощила перша пляшка. Боковим зором він помітив палаючий ґніт і зробив крок назад. Лише один, але це врятувало його від серйозних опіків, либонь, навіть від спалення живцем.

На друзки розлетілося й вікно, і пляшка. Бензин зайнявся в повітрі, яскраво хлюпнувши, немов якась палаюча летюча риба. Піт пригнувся, одночасно крутнувшись на місці. Вогненна риба пролетіла повз нього, підпаливши йому один рукав сорочки, і приземлилася на килим перед столом Джулії.

— Що це, бля… — почав Тоні, але тут друга пляшка перекидом пролетіла крізь віконну діру. Ця розбилася прямо в Джулії на столі, брязнувши осколками навсібіч, поширюючи вогонь на розкидані по стільниці папери, доливаючи ще вогню згори поперед столу. Запах палаючого бензину був гарячим, густим.

Піт кинувся до водяного кулера, що стояв у кутку, б'ючи себе по боку палаючим рукавом. Він незграбно підняв і притиснув бутель з водою собі до живота, підставляючи під струмінь води з горла бутля палаючу сорочку (рука ним відчувалася зараз, немов він її сильно обпік на сонці).

З нічної темряви полетів наступний коктейль Молотова. Не долетів, розбився на тротуарі, запаливши невеличке вогнище на бетоні. Цівки палаючого бензину стікали до риштака і гаснули.

— Лий воду на килим! — закричав Тоні. — Лий, поки весь дім не зайнявся!

Ошелешений Піт, важко дихаючи, лише поглянув на нього. Вода з пластикового бутля виливалася на той край килима, що не потребував зволоження.

Хоча його репортерська діяльність обмежувалася винятково темою юніорських спортивних змагань, у свої шкільні роки Тоні Гай і сам був носив светра з трилітерною[324] монограмою. І через десять років після того його рефлекси збереглися майже в повнім порядку. Він вихопив бутель у Піта і спершу полив з нього зверху на стіл Джулії, а потім на палаючий килим. Вогонь почав ширитися, але, може… якщо він встигне… і якщо є запасний бутель, або навіть пара в коридорі, що веде до комори в задній частині будинку…

Попередня
-= 332 =-
Наступна
Коментувати тут. Постів 4.


Останній коментар

anonymous12339 07.12.2014

Зараз дуже хочу проч тати цю книгу. На цю думку менк надихнув серіал, але на жаль поки його відхнімуть... думаю побачити щось захоплююче та ефектне


Buriakvova 19.09.2014

Всі книги які я читав цього автора класні


anonymous9792 15.06.2014

прекрасна книга.


Додати коментар