Читай онлайн

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > Під куполом

«Отже, це так я сміюся перед тим, як мені померти! — подумав Барбі. — Треба це запам'ятати». І від цієї думки розреготався ще дужче.

Джуніор обернувся до нього. На правому боці його обличчя відбилося здивування; ліва сторона залишалась застиглою в вищирі.

Цей його вираз нагадав Барбі якогось супернегідника, книжку про котрого він читав у дитинстві, хоча якого саме, він згадати не міг. Імовірно, якийсь із ворогів Бетмена, вони завше були найстрахолюднішими. Потім йому згадалося, як його молодший брат Венделл намагався вимовити слово «вороги», а в нього повсякчас виходили «вовоги». Це змусило його розреготатися ще дужче, ніж перше.

«Це не найгірший із тих фіналів, які могли б статися, — подумав він, просовуючи руки крізь ґрати і тицяючи Джуніору одночасно два гарненькі «факи». — Згадай Стабба з «Мобі Діка»: "Яка не випаде мені доля, я зустрічатиму її сміючись"»[416].

Джуніор побачив, що Барбі показує йому аж два середні пальці, синхронно, і геть забув про Расті. Виставивши вперед руку з пістолетом, він кинувся по коридору. Розум у Барбі зараз працював дуже ясно, але він йому не довіряв. Люди, які, як він чув, ходили нагорі й балакали, були, радше за все, плодом його уяви. Але, попри все, мусиш догравати свою роль до кінця. Не маючи нічого іншого, він може подарувати Расті кілька вдихів повітря, трохи часу життя.

— А ось і ти, сракоротий, — гукнув він. — Пам'ятаєш, як я начистив тобі пику тієї ночі біля «Діппера»? Ти ще скиглив, як суче цуценя.

— Я не скиглив.

У нього це прозвучало, як назва чогось екзотичного у вже й без того геть покитаєному меню. Обличчя Джуніора виглядало суцільною машкарою. Кров із лівого ока скрапувала йому на темну від щетини щоку. І тільки тепер у Барбі промайнула думка, що в нього тут є хай невеличкий, але шанс. Хай не прекрасний, але поганий шанс все'дно кращий за ніякий. Він почав рухатися з боку в бік перед своїм тапчаном і туалетом, спершу повільно, потім швидше. «От тепер ти знаєш, що відчуває механічна качка в тирі, — подумав він. — Це теж треба запам'ятати».

Джуніор поводив за його рухами своїм єдиним цілим оком.

— Ти її трахав? Ти трахав Ейнджі? — «Фиї-і твафау? Фи твафау Ейньї?»

Барбі зареготав. То був сміх скаженого, такий сміх, що він його не визнавав за свій власний, але в ньому не було нічого фальшивого.

— Чи я її трахав? Джуніоре, я трахав її згори і знизу, спереду і ззаду, вздовж і впоперек. Я трахав її, допоки вона не почала співати «Слава командиру» і «Сходження злого місяця»[417], я трахав її, допоки вона не почала тіпатися на підлозі й волати: «Ще-ще-ще». Я…

Джуніор перевів погляд на свій пістолет. Барбі це помітив і негайно стрибнув вліво. Джуніор вистрелив. Куля вдарила в цегляну стіну в глибині камери. Розлетілися темно-червоні уламки. Деякі з них вдарилися об грати — Барбі почув металевий брязкіт, ніби горох у жерстяному кухлі, навіть попри те, що від пострілу йому задзвеніло у вухах, — але жоден з них не дістав Джуніора. Курва. Далі по коридору щось волав Расті, либонь, намагаючись відволікти Джуніора, але Джуніор уже покінчив з відволіканнями. Джуніор мав на мушці свою головну ціль.

«Аж ніяк, нічого ти не маєш, — подумав Барбі. Він не переставав сміятися. Абсурд, божевілля, але вже як є. — Я не твій, ти, жалюгідний одноокий мазефакер».

Попередня
-= 476 =-
Наступна
Коментувати тут. Постів 4.


Останній коментар

anonymous12339 07.12.2014

Зараз дуже хочу проч тати цю книгу. На цю думку менк надихнув серіал, але на жаль поки його відхнімуть... думаю побачити щось захоплююче та ефектне


Buriakvova 19.09.2014

Всі книги які я читав цього автора класні


anonymous9792 15.06.2014

прекрасна книга.


Додати коментар